Мобільні пункти приймання відходів

Що це

Основний принцип роботи мобільних пунктів збирання вторсировини та небезпечних відходів від населення — їхня мобільність. Часто такі пункти функціонують, тому що громада не має достатньо коштів для забезпечення населення стаціонарними пунктами збору, або ж відходи певного типу утворюються тільки сезонно (наприклад, ялинки під час зимових свят), або ж вони становлять невелику кількість (наприклад, відпрацьовані батарейки та акумулятори), а отже створювати стаціонарний пункт нерентабельно.

Як це працює

Серед основних видів мобільних пунктів збору відходів варто виділити такі:

• Мобільна станція сортування у форматі сортувального майданчика. Найбільш поширена у країнах ЄС. Принцип роботи: на попередньо узгодженому місці на день або кілька днів розміщуються контейнери для збору ресурсоцінної сировини та небезпечних відходів, у деяких випадках це може бути і збір органічних відходів, куди мешканці/-ки можуть принести безкоштовно відсортовані відходи або ж оплатно певний тип відходів (великогабаритні відходи). На місці працюють консультанти/-ки, які допомагають людям правильно розсортувати принесене. Переважно така практика втілюється та підтримується місцевою владою.
• Мобільний пункт збору одного або кількох типів відходів (не небезпечних). Цей формат зазвичай практикують соціальні ініціативи, громадські огранізації та бізнеси у сфері заготівлі вторсировини. Такі мобільні пункти приїжджають або за попередньо встановленим маршрутом, або за викликом у певну точку, куди можна принести відсортовані відходи. Послуга може надаватися за оплату (переважно надається заготівельниками — можна викликати машину до свого будинку чи офісу, заплатити за це кошти, і компанія забере цю сировину; таке практикували «Україна без сміття» (УБС) у Києві та «Зелена коробка» у Львові), безкоштовно з доплатою за сировину (коли заготівельник чи організація під час приймання зважує відходи і платить за отриману сировину; приклад — забір заготівельником «Чисте довкілля» з Калуша) чи просто безкоштовно (мобільний пункт збору відсортованих відходів «Прихисти пакет» від Kharkiv zero waste: можна прийти до зручної точки на маршруті мобільного пункту і безкоштовно здати відсортоване).
• Мобільна станція збору небезпечних відходів. В Україні найпоширенішим мобільним пунктом для збору небезпечних відходів є формат екобуса — автобуса, що курсує містом, зупиняється у наперед затверджених точках, куди мешканці/-ки можуть безкоштовно здати визначену кількість відпрацьованих батарейок, люмінесцентних ламп та ртутних термометрів (цілих). Для бізнесу ця послуга платна. Такий формат роботи передбачає попереднє інформування населення про те, що можна приносити, а що ні, бо на місці відсутні консультани/-ки, які могли би пояснити процедуру. Схожого формату автобус курсує і у Празі. Послугу можуть надавати і заготівельники за додаткову оплату (наприклад, «Центр управління відходами» у Києві), проте така практика переважно вводиться муніципалітетом, тому що потребує фінансування: бензин, оплата праці водіїв, купівля та ремонт транспортного засобу, придбання спеціальних контейнерів для збору відходів; також вона потребує складського приміщення та переробних потужностей (останнє не є обов’язковим). В Україні такі мобільні пункти працюють або працювали у Львові, Полтаві, Києві, Хмельницькому та Харкові.
• Мобільний пункт збору зелених відходів. Такі пункти обмежені зимовим періодом, тому що першочергово мають на меті зібрати від населення ялинки та композиції з хвойних дерев після завершення новорічних свят. Організацією таких пунктів займається влада громади у партнерстві із комунальним підприємством, яке відповідає за зелені насадження і паркові зони. Починаючи з другого тижня зимових свят влада та профільне підприємство інформують про точки та години збору зелених відходів, куди мешканці/-ки безкоштовно можуть принести своє новорічне дерево. Такі практики поширені у країнах-членах ЄЄ, а останні 5 років — і у більшості великих міст України.

Економічна ефективність цього формату збирання полягає переважно в економії коштів громадою, оскільки:

• не створюються стаціонарні пункти приймання відходів, які часто є вартісною інвестицією, і не кожна громада може вкласти у це кошти;
• можна пілотувати збір різних фракцій та підлаштовувати мобільний формат під запити населення та можливості перероблення — у форматі стаціонарного пункту це робити набагато складніше та дорожче;
• він скорочує потребу у коштах на вивезення змішаних відходів та їхнє захоронення на полігонах ТПВ;
• він сприяє зменшенню кількості стихійних сміттєзвалищ, бо мешканці/-ки мають змогу здати відходи на перероблення.

Велика частина відходів, які збирають мобільні пункти приймання відходів, належать до категорії небезпечних відходів — акумулятори, батарейки, відпрацьовані люмінесцентні лампи, відходи електричного та електронного обладнання, — які, потрапляючи у довкілля або ж до потоку змішаних відходів, завдають значної шкоди довкіллю. Відповідно, збираючи окремо цю фракцію, громада автоматично знижує рівень забруднення довкілля важкими металами та іншими токсичними речовинами.

Інша поширена фракція для роздільного мобільного збору — зелені відходи. Не будучи компостованими чи подрібненими на щепу, ці відходи потрапляють на звалища та стають причиною утворення звалищного газу (суміш вуглекислого газу та метану), який посилює зміну клімату (звалища відповідають за 15–25 % світових викидів метану, який є інтенсивнішим парниковим газом, аніж вуглекислий), займання звалищ, а також утворення токсичного фільтрату (стічних вод, що виникають на полігоні під час захоронення). Збираючи ці відходи окремо, ми усуваємо цю проблему.

Загальна перевага — зменшення кількості змішаних відходів, які мали би бути захоронені на полігонах ТПВ, що приводить до скорочення обсягів звалищ, утримання ресурсів у системі перероблення та зменшення використання нових ресурсів.

Мобільні пункти збору, що належать громаді та/або надають послуги збору безкоштовно, є важливими для тих мешканців/-ок, які не в змозі самостійно оплатити утилізацію відходів електричного та електронного обладнання, батарейок тощо.

Мешканці/-ки зазвичай надають перевагу практиці збирання вдома більшої кількості відходів — десяток кілограмів паперу / скла, 20 одиниць батарейок тощо, — і у багатьох випадках таку кількість відходів можна перевезти тільки власним транспортом. Не всі мають власне авто або змогу викликати / орендувати іншу машину для цих потреб. Відповідно, мобільні пункти приймання вирішують проблему відсутності транспорту та допомагають здати відсортоване.

Щодо деяких ініціатив, особливо тих, що започатковані громадськими організаціями, присутній фактор соціалізації та можливості волонтерства (особливо поширена практика за кордоном під час сортувалень pop-up).

У контексті Європейського зеленого курсу (ЄЗК) та переходу на циркулярну економіку Директивою 2018/851 встановлюються нові цілі щодо перероблення ТПВ у країнах-членах ЄС, а саме: відсоток перероблення до 2025 року має становити щонайменше 55 % від ваги ТПВ, до 2030 — 60 %, до 2035 року — 65 %. Ця ж директива встановлює, що країни ЄС мають запровадити окремий збір текстилю та небезпечних відходів у складі побутових не пізніше 1 січня 2025 року. Мобільні пункти приймання допомагають пілотувати таке збирання, якщо його не запроваджено на постійній основі, та досягти заявлених кількостей, особливо коли мова йде про небезпечні відходи.

Мобільні пункти збирання відходів важливі у рамках сертифікації Zero Waste City, оскільки підпадають під виконання таких критеріїв:

• органи місцевого самоврядування реалізують програму, спрямовану на керування органічними відходами, здатну забезпечити досягнення мінімальних стандартів, встановлених національними правилами або правилами ЄС;
• органи місцевого самоврядування мають систему роздільного збору елементів, якщо регулярний збір вторинної сировини на рівні домогосподарств не є можливим (наприклад, через високу вартість або небезпеку);
• органи місцевого самоврядування підвищують різноманітність потоків відходів, які збираються роздільно, як описано у попередніх критеріях;
• органи місцевого самоврядування сприяють і підтримують ширші заходи щодо запобігання утворенню відходів, які здійснюються ширшим колом суб'єктів у місцевій громаді.

Цікавим є приклад Греції та пілотної програми зі збору вторсировини під назвою «Зелене місто». Програма базується на збиранні різноманітних ресурсоцінних матеріалів і продуктів шляхом встановлення мобільних «зелених» точок збирання відходів. На станціях збирають: папір, картон, прозорі пластикові пляшки для рідин та їжі (ПЕТ), непрозорі пластикові контейнери, метали, скло, харчові олії, одяг і текстиль.

Греція все ще відстає від норм ЄС у контексті запобігання утворення відходів та їхнього перероблення: 77 % відходів видаляються на полігон. Реалізація цієї пілотної програми дає змогу наблизитись до цілей ЄС. У рамках програми діє 30 мобільних точок, які є самохідними транспортними засобами префектури Аттика. Керують цим транспортом двоє співробітників — водій і фахівець з екологічної освіти (який здійснює просвітницьку діяльність і допомагає сортувати). На місці працівники також реєструють усіх, хто приносить вторсировину, зважують та вносять її до системи, яка нараховує учасникам/-цям, — тобто, тим, хто принесли сировину, — додаткові бали. Потужність збору та зберігання однієї точки становить 1,2 тонни чистої вторсировини на добу без урахування органічних відходів. Ця пілотна програма охоплює понад 60 муніципалітетів префектури Аттика з населенням понад 3 мільйони жителів.

На середину 2022 року зареєстрована кількість громадян у програмі перероблення «Зелене місто» склала 70 тис, а зібрана кількість вторсировини — 400 тонн. Щодо відсоткового співвідношення, то близько 40 % від зібраного становить папір та картон, 20 % — пластик (різних типів), 11 % — відходи електричного та електронного обладнання, по 10 % — одяг та текстиль і скло, 6 % — метал і 3 % — відпрацьована або зіпсута харчова олія.

Pop up станції в Антверпені (Бельгія). Поряд із сімома постійними станціями сортування у місті з 2017 року для зручності мешканців/-ок працюють мобільні попап станції. Основна мета цих станцій полягає у покращенні доступу громадян/-ок до сортувальних станцій. Також під час діяльності цих станцій відбувається інформування населення про сортування у місті, роботу стаціонарних станцій тощо. Можливість здати відходи на такій станції безкоштовна (за винятком великогабаритних відходів), користуватись ними можуть тільки мешканці/-ки, які прийшли пішки чи приїхали на велосипеді (привозити щось автомобілем заборонено), об’єм відходів має становити максимум 2 м³. Також є обмеження щодо типів відходів, які можна здавати (не можна здати щебінь, азбест тощо). Розташовані такі станції зазвичай біля місць проведення толок, у студентських кварталах, житлових комплексах та пішохідних зонах міста.

У Празі існує муніципальна система збирання небезпечних відходів, схожа на українську практику екобусів. Щороку у місті здійснюється понад 300 виїзних маршрутів для збору небезпечних відходів. Для відслідковування маршрутів створена спеціальна мапа, де можна переглянути маршрут автомобіля, який збирає відходи, його зупинки та їхню тривалість, також є контактна інформація водія автомобіля. Збір відходів від населення відбувається на безкоштовній основі.