Мобільні пункти приймання небезпечних відходів

Що це

Основний принцип роботи мобільних пунктів збирання небезпечних відходів від населення — їхня мобільність. Часто такі пункти функціонують, тому що громада не має достатньо коштів для забезпечення населення стаціонарними пунктами збору, або ж вони становлять невелику кількість (наприклад, відпрацьовані батарейки та акумулятори), а отже створювати стаціонарний пункт нерентабельно.

Як це працює

Серед основних видів мобільних пунктів збору відходів варто виділити такі:

• Мобільна станція сортування у форматі сортувального майданчика. Найбільш поширена у країнах ЄС. Принцип роботи: на попередньо узгодженому місці на день або кілька днів розміщуються контейнери для збору небезпечних відходів. На місці працюють консультанти/-ки, які допомагають людям правильно розсортувати принесене. Переважно така практика втілюється та підтримується місцевою владою.
• Мобільна станція збору небезпечних відходів. В Україні найпоширенішим мобільним пунктом для збору небезпечних відходів є формат екобуса — автобуса, що курсує містом, зупиняється у наперед затверджених точках, куди мешканці/-ки можуть безкоштовно здати визначену кількість відпрацьованих батарейок, люмінесцентних ламп та ртутних термометрів (цілих). Для бізнесу ця послуга платна. Такий формат роботи передбачає попереднє інформування населення про те, що можна приносити, а що ні, бо на місці відсутні консультани/-ки, які могли би пояснити процедуру. Схожого формату автобус курсує і у Празі. Послугу можуть надавати і заготівельники за додаткову оплату (наприклад, «Центр управління відходами» у Києві), проте така практика переважно вводиться муніципалітетом, тому що потребує фінансування: бензин, оплата праці водіїв, купівля та ремонт транспортного засобу, придбання спеціальних контейнерів для збору відходів; також вона потребує складського приміщення та переробних потужностей (останнє не є обов’язковим). В Україні такі мобільні пункти працюють або працювали у Львові, Полтаві, Києві, Хмельницькому та Харкові.

Економічна ефективність цього формату збирання полягає переважно в економії коштів громадою, оскільки:

• не створюються стаціонарні пункти приймання відходів, які часто є вартісною інвестицією, і не кожна громада може вкласти у це кошти;
• він скорочує потребу у коштах на вивезення змішаних відходів та їхнє захоронення на полігонах ТПВ;
• він сприяє зменшенню кількості стихійних сміттєзвалищ, бо мешканці/-ки мають змогу здати відходи на перероблення.

Велика частина відходів, які збирають мобільні пункти приймання відходів, належать до категорії небезпечних відходів — акумулятори, батарейки, відпрацьовані люмінесцентні лампи, відходи електричного та електронного обладнання, — які, потрапляючи у довкілля або ж до потоку змішаних відходів, завдають значної шкоди довкіллю. Відповідно, збираючи окремо цю фракцію, громада автоматично знижує рівень забруднення довкілля важкими металами та іншими токсичними речовинами.

Загальна перевага — зменшення кількості змішаних відходів, які мали би бути захоронені на полігонах ТПВ, що приводить до скорочення обсягів звалищ, утримання ресурсів у системі перероблення та зменшення використання нових ресурсів.

Мобільні пункти збору, що належать громаді та/або надають послуги збору безкоштовно, є важливими для тих мешканців/-ок, які не в змозі самостійно оплатити утилізацію відходів електричного та електронного обладнання, батарейок тощо.

Мешканці/-ки зазвичай надають перевагу практиці збирання вдома більшої кількості відходів — десяток кілограмів паперу / скла, 20 одиниць батарейок тощо, — і у багатьох випадках таку кількість відходів можна перевезти тільки власним транспортом. Не всі мають власне авто або змогу викликати / орендувати іншу машину для цих потреб. Відповідно, мобільні пункти приймання вирішують проблему відсутності транспорту та допомагають здати відсортоване.

Щодо деяких ініціатив, особливо тих, що започатковані громадськими організаціями, присутній фактор соціалізації та можливості волонтерства (особливо поширена практика за кордоном під час сортувалень pop-up).

У контексті Європейського зеленого курсу (ЄЗК) та переходу на циркулярну економіку Директивою 2018/851 встановлюються нові цілі щодо перероблення ТПВ у країнах-членах ЄС, а саме: відсоток перероблення до 2025 року має становити щонайменше 55 % від ваги ТПВ, до 2030 — 60 %, до 2035 року — 65 %. Ця ж директива встановлює, що країни ЄС мають запровадити окремий збір текстилю та небезпечних відходів у складі побутових не пізніше 1 січня 2025 року. Мобільні пункти приймання допомагають пілотувати таке збирання, якщо його не запроваджено на постійній основі, та досягти заявлених кількостей, особливо коли мова йде про небезпечні відходи.

Мобільні пункти збирання відходів важливі у рамках сертифікації Zero Waste City, оскільки підпадають під виконання таких критеріїв:

• органи місцевого самоврядування мають систему роздільного збору елементів, якщо регулярний збір вторинної сировини на рівні домогосподарств не є можливим (наприклад, через високу вартість або небезпеку);
• органи місцевого самоврядування підвищують різноманітність потоків відходів, які збираються роздільно, як описано у попередніх критеріях;
• органи місцевого самоврядування сприяють і підтримують ширші заходи щодо запобігання утворенню відходів, які здійснюються ширшим колом суб'єктів у місцевій громаді.

У Празі існує муніципальна система збирання небезпечних відходів, схожа на українську практику екобусів. Щороку у місті здійснюється понад 300 виїзних маршрутів для збору небезпечних відходів. Для відслідковування маршрутів створена спеціальна мапа, де можна переглянути маршрут автомобіля, який збирає відходи, його зупинки та їхню тривалість, також є контактна інформація водія автомобіля. Збір відходів від населення відбувається на безкоштовній основі.