Ієрархія управління відходами

Ієрархія у сфері відходів передбачає послідовність дій, спрямованих на керування відходами з метою максимального збереження ресурсів та мінімального видалення залишкових (змішаних) відходів на сміттєзвалище чи полігон.

Цей термін вперше з'являється у новому ЗУ «Про управління відходами». У статті 4 Закону йдеться про те, що ієрархію впроваджують центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, установи та організації.

Насправді, для того, щоб запрацювала нова система запобігання утворенню відходів та поводження з ними, ієрархія має діяти як на загальнодержавному, так і на місцевому, локальному рівнях, включно з рівнем домогосподарства. Кожен відіграє свою роль у побудові нової системи керування відходами відповідно до принципів та філософії циркулярної економіки (економіки замкненого циклу).

Візуально ієрархія має вигляд оберненої піраміди: найбільша частина потенційних відходів не має утворитися — це рівень запобігання.

Згідно з визначенням Директиви 2008/98/ЄС запобігання означає заходи, вжиті перед тим, як речовина, матеріал або продукт стане відходами, що зменшує:

Запобігти появі відходів можна через стимулювання сталого виробництва та споживання, впровадження екодизайну продукта, доступність запасних частин для ремонту, зменшення утворення відходів, непридатних з технічних чи економічних причин до рециклінгу або інших операцій з відновлення відходів, та проведення інформаційних кампаній. На підтримку цього рівня діє ЗУ «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України». Але самі лише заходи щодо пакетів не вирішать проблеми засмічення та генерування великої кількості залишкових відходів. На цьому етапі ефективно допоможе впровадження багаторазових альтернатив одноразовим товарам: багаторазові засоби дитячої та жіночої гігієни, купівля у свою багаторазову тару тощо. Ефективним рішенням на цьому етапі є також залученість виробників через механізм розширеної відповідальності бізнесу та перехід на безпаковальну продукцію та систему її продажу, наприклад, впровадження автоматів для продажу молока на розлив тощо.

Цей етап дуже важливий, оскільки превентивні заходи допоможуть громаді витрачати менше коштів на подальші операції з відходами. І на сьогодні в Україні є реалізовані громадськими та бізнесовими організаціями показові пілотні приклади із запобігання, наприклад, ZeroCup, Екохаб, Lvivsmartfood, крамниці та товари без паковання.

Наступний рівень — підготування до повторного використання. З цього моменту продукція стає відходом. Згідно з визначенням ЗУ «Про управління відходами», «підготовка відходів до повторного використання — проведення операцій з відновлення (перевірка, очищення або ремонт), після яких речовини, предмети та/або їх складові (компоненти), які були відходами, можуть бути використані повторно без будь-якого іншого оброблення».

Такими операціями з відновлення можуть бути, наприклад, збір одягу та взуття, благодійні крамниці, реюз-можливості, ремонт, апсайклінг, а також — в рамках розширеної відповідальності виробника — впровадження редизайну паковання продукції, впровадження системи заставної тари для повернення багаторазового паковання, наприклад, скла та у деяких випадках пластикової пляшки.

Подальший етап у сходинках ієрархії — рециклінг — передбачає роздільне збирання з подальшим переробленням:

Заборонено змішувати роздільно зібрані відходи, а також спалювати відходи, які придатні до відновлення. Впровадження принципу «плати за те, що викидаєш» є ефективним механізмом та стимулом до максимально якісного роздільного збору з метою зменшення кількості змішаних відходів, за вивезення яких встановлено високий тариф.

Якісне роздільне збирання відходів паковання забезпечується впровадженням розширеної відповідальності виробника.

Комунальні відходи мають проходити етап сортування на сортувальних лініях та перероблятися на заводах з рециклінгу. Перероблення роздільно зібраних відходів забезпечують відповідні підприємства. На цьому етапі ієрархії поводження з відходами має робитися все можливе для максимального виокремлення та скерування на перероблення ресурсоцінної сировини і одночасного зменшення кількості відходів, що йдуть на видалення чи захоронення.

Наступний етап після рециклінгу — відновлення відходів. Згідно з ЗУ «Про управління відходами», це «операція, у результаті якої відходи використовуються для корисних цілей, замінюючи матеріали, які мали бути використані для виконання певної функції або які підготовлені для виконання цієї функції на підприємстві чи в іншій господарській діяльності».

До такого типу керування відходами належать:

Перелік усіх операцій з відновлення відходів наведено в додатку 2 до Закону.

Останнім етапом у керуванні відходами є видалення (захоронення) відходів — операція, що не є відновленням відходів, навіть якщо одним із наслідків такої операції є використання речовин або енергії. Окрім розміщення на поверхні чи у товщі землі, зокрема захоронення, у ЗУ наведений перелік дозволених операцій з видалення. Ця операція керування відходами має бути найдорожчою — досвід ЄС показує, що економічні інструменти та обмежувальні вимоги законодавчого рівня працюють дуже ефективно. Для досягнення мети зі зменшення кількості відходів, які мають бути захоронені, утворювачі відходів (місто, громада, установа, споживачі) мають бути максимально активними на попередніх етапах у піраміді ієрархії.