Сортування відходів у закладах освіти

Що це

Сортування твердих побутових відходів (ТПВ) у школах та дитячих садочках — це керування відходами, що утворюються у закладах освіти та виховання. Майже завжди цей процес поєднується з просвітництвом та вихованням екологічної свідомості у дітей шляхом їхнього навчання вмінь роздільного збору відходів задля подальшого повторного використання чи перероблення. Зазвичай роздільний збір охоплює:

1. Інформаційну складову:

• проведення уроків екологічного виховання, де дітям пояснюють, як роздільний збір, сортування та перероблення відходів заощаджують ресурси планети і здоров’я людей;
• організацію, за можливості, екскурсій на підприємства з перероблення різних видів відходів;
• лекції про різні види матеріалів, про основні правила сортування. Зазвичай такі уроки проводяться для молодших дітей в ігровій формі, у старших класах — у вигляді майстер-класів та консультацій;
• брошури, плакати тощо.

2. Практичну складову:

• безпосередню організацію роздільного збору відходів, що утворюються у садочку або школі, а також удома;
• у деяких закладах — створення зусиллями учнів (або за участю батьків) контейнерів для збору різних видів відходів, компостера.

Як це працює

Під час перебування у садочку або школі діти привчаються окремо збирати різні види відходів, що мають ресурсну цінність (папір, скло, пластик, метал, тетрапак, органічні відходи). Також вони можуть приносити до спеціалізованих шкільних контейнерів ті відходи, які утворилися у них удома.

Школа (дитсадок) або самотужки здає відсортовані відходи до пунктів приймання вторсировини, або укладає угоду з організацією-перевізником, яка вивозить відсортовані відходи у міру їхнього накопичення та перепродає переробникам.

Отримані кошти перераховуються на спеціальний рахунок школи (дитсадка), з якого цей заклад може фінансувати свої потреби. Частіше за все ці кошти спрямовуються на подальший розвиток системи роздільного збору відходів (наприклад, придбання контейнерів), інші проєкти екологічного напрямку (наприклад, купівлю енергоощадних лампочок), придбання спортивного інвентаря, благоустрій пришкільної території тощо. Також деякі школи окремо збирають використані батарейки, які передають ГО «Батарейки, здавайтеся» (перш ніж збирати, варто дізнатися про актуальні умови приймання на сайті організації) чи до мобільного пункту збору небезпечних відходів, якщо такий є у громаді.

Загалом економічна ефективність сортування відходів залежить від:

• кількості ресурсоцінних відходів, що можна отримати у такий спосіб;
• динаміки, з якою ці відходи утворюються;
• попиту на ту чи іншу вторсировину на ринку перероблення;
• якості сортування;
• наявності відповідної інфраструктури (контейнерів, майданчиків);
• транспортної логістики (відстані та зручності розташування переробника відносно джерела відходів).

У кожній окремій школі чи дитсадку зазначені чинники можуть «спрацювати» по-різному, залежно від обставин. Так, маленький заклад вироблятиме менше відходів, ніж великий. Школа збиратиме більше макулатури, ніж дитсадок. Із міських закладів вивозити відсортовані відходи на перероблення зазвичай ближче, ніж із сільських. А якість сортування апріорі потребує постійного докладання зусиль, бо щорічно до школи чи дитячого садка приходять нові діти, яких потрібно навчати сортувати «з нуля».

Безперечно, сортування відходів може дати економію на вивозі сміття на полігон ТПВ, але ця економія несуттєва, поки в Україні діють дуже низькі тарифи на цей вид послуг.

Втім, збір відходів та їхній продаж переробникам надають можливість школам та дитячим садочкам отримати додаткові кошти на потреби закладів або організацію свят для дітей. Компостування органічних відходів дає змогу постійно мати безкоштовні добрива для підживлення квітників та дерев. Є приклади, коли за кошти, виручені від здавання вторинної сировини, школи купують комп’ютери, спортивний інвентар, засоби для благоустрою території тощо. Але зазвичай запровадити цю систему дитячим та навчальним закладам допомагають органи місцевого самоврядування, громадські організації, закордонні організації-донори, місцеві волонтери, місцеві заготівельники та переробники. Також варто зазначити, що збираючи відходи та передаючи їх на повторне використання чи перероблення, люди стимулюють цілий сегмент ринку та у такий спосіб забезпечують працівників робочими місцями, а ринок — місцевою вторинною сировиною для наступного циклу виробництва нової продукції.

Кожна людина в Україні щорічно створює близько 300 кг відходів. Тому їхнє перетворення з потенційного сміття на вторсировину однозначно має екологічну ефективність, адже у такий спосіб:

• Зменшується кількість сміття, що забруднює довкілля.
• Зменшується потреба виробників матеріалів (скла, пластику, паперу, металу тощо) у відборі первинних ресурсів планети, які можна замінити вторинною сировиною.
• Зменшується необхідна кількість енергії (а отже, і викиди СО2 до атмосфери) для виготовлення потрібних матеріалів, бо для перероблення первинних ресурсів зазвичай потрібно більше енергії, ніж для перероблення вторинної сировини (наприклад, виготовлення скла зі склобою дешевше за його виготовлення з кварцового піску, перероблення пластику дешевше за його виготовлення з нафтопродуктів тощо).
• Зменшується кількість нових звалищ та полігонів ТПВ, завдяки чому зменшується:
  • кількість викидів парникових газів до атмосфери, а отже, і вплив на потепління клімату;
  • кількість пожеж на сміттєзвалищах;
  • негативне навантаження сміття на рослинний і тваринний світ;
  • рівень забруднення ґрунтів, водойм та повітря сміттям та шкідливими продуктами його розкладання;
  • негативний вплив звалищ на здоров’я людей.

Сортування відходів у дитячих садках та школах має дуже важливе соціальне значення, адже діти:

• долучаються до культури правильного поводження з відходами;
• опановують практичні навички у цій сфері;
• залучають до цих знань своїх батьків та спонукають їх до сортування відходів.

Внаслідок цього в Україні зростає кількість екологічно свідомих громадян.

Сортування відходів є обов’язковою умовою для забезпечення 2, 3 та 4 сходинок ієрархії у сфері поводження з відходами. Це відповідно «повторне використання», «рециклінг (перероблення)» та «відновлення відходів, які неможливо переробити». Адже без попереднього роздільного збору та сортування неможливо відібрати з відходів ані придатні для повторного використання речі (наприклад, скляні пляшки), ані відходи, що можна переробити (пластик, папір тощо) або відновити (наприклад, органічні відходи для компостування).

Сортування відходів у школах та дитячих садочках — це не тільки 4 та 5 принципи zero waste (recycle — сортуй та відправляй на перероблення; rot — компостуй). Навчання правильного поводження з відходами дає дітям розуміння того, що відмова від непотрібного (1 правило — refuse), скорочення споживання (2 правило — reduce) та повторне використання (3 правило — reuse) також веде до зменшення загальної кількості відходів, зокрема, у їхньому населеному пункті. Відчутний ефект це дасть через 10–20 років, коли вихованці дитячих садків та школярі стануть дорослими. Але іншого демократичного шляху змінити свідомість суспільства щодо поводження з відходами не існує.

Впровадження системи сортування відходів у місті починалося з навчальних закладів.

У кожній школі Цинциннаті перший урок — це урок екології, а перша тема, яку розглядають учні, які лише переступили поріг школи — це тема правильного збору відходів. Маленькі американці отримують ці знання здебільшого у процесі гри. На них чекають розмальовки із зображенням контейнерів для відходів, головоломки з лабіринтами, де треба вирішити, яку річ до якого контейнера викинути, та інші подібні розваги. Всі матеріали школам надає EPA — тамтешній аналог нашого Міндовкілля.

Школи та школярі почали роздільно збирати свої відходи за 5 років до того, як це було втілено на рівні усього міста Цинциннаті. Опис 9 кроків до роздільного збору відходів та історія роздільного збору відходів у навчальних закладах міста є на сайті Busch Systems International Inc.

Автори підкреслюють, що програму zero waste втілювали як публічні, так і приватні школи як першого, так і другого ступеню (йдеться про початкову та старшу школу). Також там наводяться поради щодо втілення роздільного збору відходів та приклади цієї роботи.

Система глобального роздільного збору відходів стартувала у Цинциннаті у 1990 році, і всі ці роки вона функціонує на користь громади. Школи відіграли ключову роль у започаткуванні та розвиткові цього проєкту, адже з них усе починалось і за їхньою допомогою всі новації закріплюються серед населення.

Сьогодні, через три десятиліття після початку, в місті функціонує чимало громадських ініціатив та освітніх програм щодо роздільного збору відходів, одна з яких — журнал та сайт «Southwest Ohio Parent», де постійно нагадують, яким чином відбувається утилізація тих чи інших матеріалів та речей.