Депозитно-поворотна схема

Що це

Депозитна система передбачає введення грошових сум — депозитів або застав — на певні продукти під час їхнього продажу. Коли споживач купує такий продукт, він сплачує певну встановлену суму, яка надалі повертається йому при поверненні використаного або утилізованого продукту. Депозитні системи стимулюють споживачів/-ок здавати паковання для повторного використання, перероблення або утилізації та застосовуються до ємностей для напоїв, свинцево-кислотних акумуляторів, моторного мастила, шин, електричних та електронних відходів, сервісного паковання тощо.

Як це працює

Депозитна система для повторного використання та перероблення паковання для напоїв вважається ефективним інструментом зменшення впливу паковання та його відходів на довкілля (через зменшення його кількості на полігонах) і підвищення ефективності використання ресурсів.

Депозитна система впроваджена у 13 країнах ЄС. Швеція, Ісландія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Естонія та Хорватія впровадили її ще до 2007 року, а у 2016 році доєдналась Литва. Депозитна система повернулася до порядку денного після прийняття Директиви про одноразові пластики 2019 року (англ. The Single-Use Plastics Directive — Directive (EU) 2019/904 on the reduction of the impact of certain plastic products on the environment), яка встановлює ціль — 77 % роздільного збору пластикових пляшок до 2025 року та 90 % до 2029 року. Це спонукало запровадити цю систему у Словаччині, Латвії та Мальті у 2022 році, а Португалія, Румунія, Ірландія, Угорщина та Австрія мають зробити це до 2025 року. У Португалії запровадження було відкладене із січня 2022 року, а Італія фактично запровадила заставу для одноразової тари для напоїв у 2021 році, але закон досі не було імплементовано.

Що стосується українського контексту, то рамковим законом України «Про управління відходами» не надається визначення терміну депозитної системи, однак вона зазначається у ст. 56 одним із економічних інструментів для дотримання ієрархії керування відходами та фінансування заходів у сфері керування відходами (п. 4 — «впровадження депозитних схем та інших заходів для заохочення ефективного збирання використаних продукції та матеріалів»). Визначення ми можемо знайти у проєкті закону «Про упаковку та відходи упаковки»: «система, в якій кінцевий споживач товарів в упаковці під час придбання товарів в упаковці сплачує додаткові кошти (депозит) до їхньої ціни, що будуть відшкодовані йому у разі повернення цієї упаковки до місць, призначених для збору та приймання такої упаковки» (ст. 1 п. 6)). Впровадження депозитної системи вважається одним з основних принципів державної політики у сфері керування пакованням та відходами паковання (ст. 4), має підтримувати запобігання утворенню та зменшення обсягів відходів паковання шляхом впровадження систем розширеної відповідальності виробника, депозитної системи тощо (п. 2).

Стаття 24 законопроєкту стосується роботи депозитної схеми, визначає рамки її застосування згідно з європейськими практиками, проте не відповідає амбіціям ЄС. Про це свідчить відсутність показників повторного використання, які вже затверджені країнами ЄС: завершився перегляд умов Директиви ЄС про паковання та відходи паковання (англ. — Packaging and Packaging Waste Directive (PPWD)), у рамках якого було визначено обов’язкові цілі щодо повторного використання паковання, наприклад, до 2040 року 40 % паковання для готових страв із собою з ресторанів має бути придатним для повторного використання, а також 80 % напоїв мають бути реалізовані в ємностях, які є частиною системи повторного використання, або ж споживачі/-ки зможуть приносити власні ємності для повторного наповнення (refill). Хоча депозитна система має значний потенціал із повторного викори стання тари та паковання, зазвичай її впроваджують з метою досягнення мінімальних цільових показників з рециклінгу відходів паковання. Також вона може бути частиною розширеної відповідальності виробника (РВВ).

Серед недоліків депозитної системи можна відзначити те, що вона потребує створення спеціальної інфраструктури (наприклад, купівля або лізинг автоматів для приймання тари) та тягне за собою високі експлуатаційні витрати (наприклад, оплата роботи зі збору та транспортування паковання).

• Громада економить кошти на вивезенні та захороненні змішаних відходів, оскільки їх утворюватиметься менша кількість.
• Залучення коштів до місцевої та національної економіки, залежно від розташування сортувальних, переробних та інших потужностей. Наприклад, депозитна система, до якої включено всі банки та пляшки з-під напоїв, може принести економіці Великої Британії 2 мільярди фунтів стерлінгів протягом 10 років впровадження цієї системи.
• Економічний стимул для споживача/-ки повернути паковання: навіть якщо споживач/-ка відмовився від повернення паковання, наявність депозиту означає, що хтось інший/-а, швидше за все, знайде його та поверне, щоб отримати ці кошти.

Депозитна система існує у 38 країнах світу і всюди вона працює з відмінними результатами та допомагає зберігати чисте довкілля шляхом:

• зменшення кількості відходів паковання, що потрапляють на звалище;
• збереження максимальної кількості ресурсів, витрачених на виготовлення паковання, через повторне його використання чи перероблення;
• збереження енергії: згідно з дослідженнями, проведеними Федеральним відомством навколишнього середовища Німеччини, якщо 20 разів повторно використати скляну пляшку, можна зекономити до 76,91 % енергії порівняно з виготовленням нової;
• підтримки повторного використання як одного з вищих щаблів ієрархії керування відходами, що приводить до економії ресурсів;
• зменшення викидів CO2, а отже, і негативного впливу на зміну клімату: дослідження ринку Португалії для потенційного впровадження депозитної системи показало, що її впровадження скоротить річні викиди сектору відходів на понад 217 000 тонн еквіваленту CO2, оскільки буде вироблятися менше нового паковання, а якість зібраного матеріалу забезпечить його придатність до повторного використання чи перероблення. Також система стиснення у автоматах економить місце під час транспортування окремих пляшок для перероблення.

• Створення робочих місць. Згідно з дослідженням ринку праці у сфері керування відходами, було визначено, що залежно від параметрів системи та продуктивності, депозитні системи створюють в 11–38 разів більше робочих місць, ніж звичайна система перероблення паковання для напоїв, а також у п’ять разів більше робочих місць у сфері обслуговування таких систем, ніж це є у сфері збирання, транспортування та захоронення відходів.
• Повернені депозитні кошти можуть бути спрямовані на користь благодійних та інших некомерційних організацій, які працюють над проєктами допомоги нужденним або піклуються про довкілля. Відповідно до опитування, проведеного у 2019 році у Великій Британії, п’ята частина людей жертвувала б отримані за депозит гроші на благодійність на постійній основі, що може становити понад 1 мільярд фунтів стерлінгів на добрі справи. Ще 19 % респондентів сказали, що готові жертвувати свої депозити «більшу частину часу», а 34 % пожертвували би принаймні «декілька разів».

Депозитна система є важливою частиною забезпечення виконання принципів ієрархії керування відходами та допомагає досягнути сертифікації Zero Waste City за такими критеріями:

• вся громада продовжує зводити до мінімуму утворення залишкових відходів на одного жителя на рік;
• органи місцевого самоврядування закликають компанії, що займаються відходами, підвищити свою прозорість, а також покращити відстеження будь-яких імпортованих або експортованих відходів, зокрема вміст кожної партії;
• органи місцевого самоврядування постійно стежать за рівнем та кількістю відходів, що утворюються та переробляються, і за впливом місцевих превентивних заходів у межах громади, збираючи дані за цими показниками. Після цього дані використовуються для вимірювання прогресу в реалізації плану zero waste та забезпечення необхідною для прийняття рішень інформацією;
• органи місцевого самоврядування сприяють і підтримують ширші заходи щодо запобігання утворенню відходів, які здійснюються ширшим колом суб'єктів у місцевій громаді.

Депозитна-поворотна система Онтаріо (англ. Ontario Deposit Return Program, ODRP) у Канаді, також відома під назвою «Bag it Back» («Поверни назад»), має на меті попередити потрапляння паковання на звалища чи перероблення на щось гіршої якості шляхом встановлення депозиту та стимулювання повторного використання паковання або, принаймні, високоякісного перероблення. Положення про запровадження системи набуло чинності 5 лютого 2007 року і поширюється на виробників алкогольних напоїв, виноробні та державні магазини, які мають ліцензію на продаж алкоголю.

Згідно з програмою, обов’язкова плата (депозит) стягується в місцях продажу алкогольних напоїв, виходячи з розміру їхньої тари — 10 центів за скляну тару, ПЕТ-пляшку, паковання типу «пакет у коробці» (використовується для вина) та тетрапак місткістю до 630 мл, а також алюмінієві або сталеві банки об’ємом менше або рівно 1 л, та 20 центів за скляну тару, ПЕТ-пляшку, паковання типу «пакет у коробці» і тетра пак місткістю понад 630 мл, а також алюмінієві або сталеві банки понад 1 л.

Від старту програми в 2007 році до травня 2017 року три мільярди ємностей для алкогольних напоїв було врятовано від потрапляння на сміттєзвалища, замість цього їх було перероблено. Близько 1,1 мільйона тонн ємностей для алкогольних напоїв не було захоронено, а 80 % усієї порожньої тари повертається щороку до виробників для перезаповнення.

Успішно депозитна система працює у Німеччині: у країні з 2003 року стягується депозит з багатьох видів паковання для напоїв — ПЕТ-пляшок, скла та металу. Система поширюється як на одноразову, так і на багаторазову тару. Основним оператором системи повернення паковання у Німеччині є Німецька депозитна система (нім. — Deutsche Pfandsystem GmbH, DPG), яка була заснована у 2005 році і належить Німецькій торговельній асоціації (50 %) і Асоціації німецької харчової промисловості та напоїв (50 %). Кожна пляшка, яка підпадає під дію депозитної системи, має бути позначена штрих-кодом та офіційною етикеткою. Сума депозиту, що стягується за тару, становить 25 євроцентів. Депозит стягується за ПЕТ-пляшки, алюмінієву та скляну тару об'ємом 0,1–3 л. Напої, що перебувають у пакованні поза встановленим об’ємом, не підпадають під дію регулювання.

У країні існує близько 135 тисяч місць, де можна повернути тару. Більшість місць (80 %) мають автомати, на решті пунктів ведеться ручний облік. Усі торгові точки площею 200 квадратних метрів і більше можуть приймати лише те паковання, яке вони реалізують, тоді як магазини площею менше 200 квадратних метрів можуть приймати лише ті марки, які вони продають. Зібрані матеріали належать магазинам, які самі вирішують, переробляти паковання самостійно чи продавати матеріал на ринку.