Заводи рециклінгу та сортування

Що це

Завод рециклінгу та сортування — це підприємство, на якому застосовуються різні технології оброблення та перероблення побутових відходів для забезпечення максимального використання корисних властивостей відходів як матеріальних чи енергетичних ресурсів. Запровадження таких об’єктів поводження з відходами дає змогу збільшувати ступінь перероблення відходів та, відповідно, зменшувати ступінь їхнього захоронення.

Як це працює

В Україні основні вимоги та технологічні показники, які треба враховувати під час проєктування для будівництва, розширення та реконструкції подібних об’єктів, викладено у ГБН В.2.2-35077234-001:2011 «Будинки і споруди. Підприємства сортування та перероблення твердих побутових відходів. Вимоги до технологічного проектування». При виборі ділянки для створення переробного підприємства враховують такі фактори, як розмір ділянки (з розрахунку приблизно 0,09 га на 1000 т ТПВ на рік), розташування відносно сельбищної зони та споруд водопостачання, характеристики рельєфу, пануючі напрямки вітру у теплу пору року, рівень залягання ґрунтових вод, можливість приєднання до існуючих комунікацій (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, газопостачання та електропостачання) тощо. Доцільним вважається також розташування подібних об’єктів на території полігонів побутових відходів. Розташування підприємства на рекреаційних територіях, у зонах санітарної охорони джерел водопостачання та прибережних смугах водойм, охоронних зонах курортів заборонено. Відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів санітарно-захисна зона для сміттєпереробних заводів, а також ділянок компостування становить 500 м.

Переважно на подібних підприємствах поєднують технології сортування та перероблення відходів. Зазвичай до складу технологічного обладнання такого підприємства входять такі елементи: система первинного приймання ТПВ від транспортних засобів (кран-балка, бункер, конвеєрна система тощо), сміттєсортувальна станція (сепараторна установка, сортувальний пост, магнітний сепаратор, система конвеєрів, система пресування тощо), система перероблення органічної речовини (шляхом компостування (анаеробне оброблення), шляхом виробництва біогазу через зброджування органічної речовини (анаеробне оброблення)), можуть також розташовуватись потужності для перероблення окремих компонентів відсортованих відходів. У разі поєднання технологій механічного та біологічного оброблення такі підприємства називають заводами механіко-біологічної обробки. На таких заводах також може бути налагоджене виробництво RDF та/або SRF палива з висококалорійного залишку. Глибина перероблення на таких об’єктах може досягати 85–90 %.

Усі ТПВ, що надходять на такі об’єкти керування відходами, мають проходити дозиметричний контроль.

Найбільш ефективним є поєднання технологій перероблення відходів з їхнім роздільним збиранням, що дає змогу отримати окремо — органічні відходи, окремо — більше відносно чистої вторинної сировини для перероблення, яка не забруднена харчовими відходами, небезпечними компонентами тощо.

Сортування відходів здійснюється шляхом розподілу окремих компонентів на основі їхніх фізико-хімічних властивостей за рахунок застосування до відходів різних технологій — вилучення за допомогою змінного електромагнітного поля, пневматичних систем, циліндричних, барабанних грохотів, електростатичної сепарації, ручного відокремлення, оптичних сканерів тощо. Найчастіше на сортувальних лініях відбирають такі ресурсоцінні фракції, як ПЕТ-пляшки, інші види полімерів (окремо за видами), папір, метали (зокрема бляшані та алюмінієві банки), скло, деревина тощо.

Зазвичай сміттєсортувальні лінії відрізняються більшою простотою та меншими часовими та фінансовими витратами на їхнє встановлення та введення в експлуатацію. Існують також мобільні сміттєсортувальні комплекси (наприклад, на базі вантажних причепів).

Сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства можуть також поєднуватися зі сміттєперевантажувальними станціями для оптимізації перевезення відходів та спрямування окремих компонентів на різні об’єкти для подальшого використання чи видалення.

Створення та експлуатація таких підприємств забезпечує можливість використання матеріалів та речовин, а також отримання енергії з відходів, що зі свого боку сприяє ресурсо- та енергозбереженню. Крім того, це означає зменшення відходів, які направляються на видалення, та збільшення рівня перероблення відходів. В ієрархії відходів такий спосіб використання відходів є кращим за розміщення на полігонах, але все ж поступається повторному використанню та іншим більш прогресивним способам.

Національною стратегією управління відходами в Україні до 2030 року передбачено створення нових потужностей із перероблення вторинної сировини — до 800 одиниць (у період 2024–2030 рр.), створення потужностей із компостування біовідходів — до 500 одиниць, збільшення обсягів відходів, що спрямовуються на перероблення — з 3 % (значення для базового 2016 року) до 50 % на кінець реалізації стратегії.

Перероблення відходів є важливою складовою так званої циркулярної економіки або економіки замкненого циклу, як нової моделі економічного розвитку, яка зараз є надзвичайно актуальною. Ці підходи набули широкого розвитку в країнах Європи та продовжують стрімко розвиватись і в Україні. Основним акцентом циркулярної економіки є відновлення ресурсів, перероблення матеріалів і перехід до відновлюваних джерел енергії. Перероблення відходів дає змогу використовувати вже наявні ресурси у циклічному процесі, а отже — зменшити витрати на отримання первинної сировини, замінюючи її на вторинну, використовувати відходи як енергетичні ресурси, зменшуючи потребу у традиційних джерелах енергії, зменшити залежність від виробництва нових товарів. Часто перероблення матеріалів є дешевшим та вимагає менше енергії, ніж виробництво нових. Крім того, існує можливість отримання додаткового доходу шляхом реалізації вторинної сировини та продуктів перероблення на ринку. Розвиток переробної галузі у сфері керування відходами сприяє залученню інвестицій в інноваційні технології та стимулює розвиток підприємництва у цьому секторі.

Чим більше відходів (їхніх окремих складових), які вже утворилися, буде перероблено, тим менше їх потрапить на захоронення на полігон, що означає зменшення потреби у таких об’єктах, зменшення площ, зайнятих місцями видалення відходів, зменшення їхнього негативного впливу на довкілля. До того ж, контрольоване перероблення органічних відходів шляхом компостування чи анаеробного зброджування дає змогу зменшити потрапляння у навколишнє середовище продуктів розпаду органічної речовини, зокрема метану, що є потужним парниковим газом та має велике значення для зміни клімату. Перероблення відходів на місцевих об’єктах та подальше використання продуктів такого перероблення зменшує необхідність транспортування сировини чи готової продукції. Заміщення первинної сировини для виробництва продукції вторинною, наприклад, перероблення скла замість виробництва нового з первинної сировини, зменшує необхідність її видобування.

Зростання рівня перероблення відходів зазвичай пов’язане зі зростанням кількості зелених робочих місць та стимулює попит на кваліфікованих робітників. Крім того, впровадження більш екологічно безпечних технологій (порівняно, наприклад, із захороненням) сприяє збереженню більш комфортних умов проживання, стану здоров’я тощо. Перероблення відходів сприяє розбудові соціально відповідальної споживчої культури, підвищенню свідомості громадськості щодо охорони навколишнього середовища та ефективного використання ресурсів. Залучення до перероблення відходів місцевого населення та розвиток відповідних громадських програм сприяють збільшенню соціальної участі, стимулюють економічну активність та сприяють формуванню здорової та екологічно свідомої спільноти.

Впровадження сортування та перероблення відходів є важливою вимогою для досягнення рівня «нуль відходів». Відповідно до цільових показників, встановлених директивою Європейського парламенту і ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 року «Про відходи та про скасування деяких директив»:

• до 2025 року, підготовка до повторного використання та рециклінг муніципальних відходів повинні бути збільшені мінімум до 55 % за масою;
• до 2030 року, підготовка до повторного використання та рециклінг муніципальних відходів повинні бути збільшені мінімум до 60 % за масою;
• (e) до 2035 року, підготовка до повторного використання та рециклінг муніципальних відходів повинні бути збільшені мінімум до 65 % за масою.

Зокрема, діяльність з сортування та перероблення відходів відповідає таким критеріям сертифікації програми Zero Waste City:

• Органи місцевого самоврядування, відповідальні за збір і перероблення відходів, встановлюють конкретні цілі щодо збільшення обсягу зібраних і перероблених твердих побутових відходів (ТПВ). Там, де відповідальність за перероблення лежить на інших рівнях (наприклад, на регіональному), органи місцевого самоврядування повинні закликати до співпраці органи, що займаються переробленням, і співпрацювати з ними з метою постійного вдосконалення системи;
• Органи місцевого самоврядування збирають дані про поточні рівні утворення та перероблення відходів у межах громади, і ці дані потім використовуються як основа для вимірювання прогресу в реалізації плану zero waste;
• Органи місцевого самоврядування постійно стежать за рівнем та кількістю відходів, що утворюються та переробляються, і за впливом місцевих превентивних заходів у межах громади, збираючи дані за цими показниками. Після цього дані використовуються для вимірювання прогресу в реалізації плану zero waste та забезпечення необхідною для прийняття рішень інформацією;
• Уся громада продовжує зводити до мінімуму утворення залишкових відходів на одного жителя на рік;
• Органи місцевого самоврядування створюють офіційні партнерські відносини з місцевими стейкголдерами, щоб сприяти розвитку будь-яких ініціатив, які допомагають продовжити життєвий цикл матеріалів/виробів.

Це комплекс механіко-біологічного перероблення відходів, який використовує найсучасніші та екологічні технології поводження з відходами та забезпечує зелені робочі місця. Є частиною регіонального центру керування відходами.

Регіональний центр керування відходами складається зі сміттєпереробних потужностей, очисних споруд та полігона. Будівництво переробного комплексу було завершено у 2015 році. Перероблення відходів відбувається за трьома напрямами: 1) механічне сортування змішаних побутових відходів і підготовка твердого палива; 2) анаеробне зброджування біорозкладних відходів, відібраних з побутових, з утворенням біогазу; 3) перероблення окремо зібраних біовідходів з виробництвом біогазу та високоякісного компосту Rastko, придатного для використання у садах і на полях. При цьому щорічно утворюється приблизно 60 000 тонн твердого палива з відходів різної калорійності, 35 000 тонн дигестату після анаеробної обробки змішаних побутових відходів, 6 000 тонн деревини, 7 000 тонн компосту після перероблення окремо зібраних органічних біорозкладних відходів, 25 000 тонн відокремленої вторинної сировини, 17 000 МВт·год електроенергії та 36 000 МВт·год теплової енергії з отриманого в процесі біогазу. Загальна сума інвестицій у проєкт RCERO Ljubljana становила 155 мільйонів євро.

Біогазова установка для перероблення та використання органічних відходів, Німеччина, Шкопау, Berliner Strasse 100 — одна з найбільших та найсучасніших установок компанії Veolia (дочірня компанія BioCycling GmbH Veolia), з річною потужністю 110 000 тонн.

Завдяки комбінації сухого та вологого бродіння широкий спектр органічних відходів (зазвичай — відходи громадського харчування, роздрібної торгівлі продуктами харчування та харчової промисловості) можна перетворити на рідке добриво, компост і біогаз. Усі біогазові установки компанії працюють відповідно до Закону про відновлювані джерела енергії, який імплементує Директиву 2001/77/EC Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 2001 року про сприяння виробництву електроенергії з відновлюваних джерел енергії на внутрішньому ринку електроенергії. Утилізація органічних відходів за допомогою біогазових установок відповідає постанові ЄС № 1069/2009 від 21 жовтня 2009 року.