Розширена відповідальність виробника

Основна ідея розширеної відповідальності виробника (РВВ) полягає у тому, що виробники несуть відповідальність за повний цикл життя своїх продуктів, включно з фазами використання та після використання. Виробники, — замість того, щоб перекладати відповідальність за відходи паковання та інших товарів на споживачів, державні органи або громадські організації, — приймають на себе обов'язок забезпечити належне збирання та перероблення своїх виробів після закінчення їхнього терміну служби.

Дискусія щодо запровадження в Україні розширеної відповідальності виробника точиться вже багато років, принаймні на моїй пам’яті перші серйозні обговорення відбулися ще у 2009 році, коли перший законопроєкт «Про упаковку і відходи упаковки», який запроваджував цю відповідальність для виробників та імпортерів товарів у пакованні, був зареєстрований у Верховній Раді. Наступна його версія дійшла навіть до другого читання у 2010 році, а останній аналогічний проєкт було зареєстровано у 2016 році.

Останню версію цього багатостраждального проєкту було оприлюднено Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України 21.04.2023 для публічного розгляду.

Зі свого боку, Президент України Володимир Зеленський 7 липня 2022 року підписав довгоочікуваний Закон «Про управління відходами» (далі — Закон), який уперше ввів поняття розширеної відповідальності виробника (далі — РВВ). Це заклало підґрунтя для розроблення галузевих законопроєктів, серед яких і той, що має врегулювати відносини у сфері споживчого паковання. Поняття РВВ у Законі визначено таке: «розширена відповідальність виробника — комплекс економічних, фінансових, адміністративних та організаційних заходів для забезпечення відповідальності виробників певних видів продукції за управління стадією відходів у життєвому циклі продукції». Ухвалений Закон також закладає базові європейські принципи та стандарти, такі як «ієрархія управління відходами», принцип «забруднювач платить», встановлює нові вимоги щодо приведення старих сміттєзвалищ у відповідність до екологічних норм або ж їхнього закриття. Документ також запускає механізми для будівництва у країні сміттєпереробних потужностей, зокрема щодо відходів будівництва та знесення, що є надзвичайно актуальним в умовах війни.

Нагадаємо, що в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Україна має зобов'язання запровадити принцип РВВ протягом 5 років з дати набрання чинності цією Угодою, тобто ми мали зробити цей крок ще у 2019 році (це регламентовано Главою 6 «Навколишнє природне середовище» та Додатком ХХХ до нього).

Створення системи РВВ дозволить запровадити принципи циркулярної економіки та забезпечити зменшення кількості відходів у країні, що є однією з головних умов Директив ЄС про відходи та керування пакованням 2008/98/ЄС та 94/62/ЄС відповідно (далі — Директиви), які Україна має імплементувати до законодавства, але підходи до імплементації мають бути збалансованими та логічними.

Основна ідея РВВ полягає у тому, що виробники несуть відповідальність за повний цикл життя своїх продуктів, включно з фазами використання та після використання. Виробники, — замість того, щоб перекладати відповідальність за відходи паковання та інших товарів на споживачів, державні органи або громадські організації, — приймають на себе обов'язок забезпечити належне збирання та перероблення своїх виробів після закінчення їхнього терміну служби.

Чому запровадження принципу РВВ може докорінно змінити існуючу неефективну систему поводження з побутовими (і не лише) відходами в Україні? Тому що РВВ цілковито змінює підхід до питання керування відходами, і саме виробники стають відповідальними за збір, перероблення та утилізацію продуктів, які вони випускають на ринок, а отже, і за запровадження роздільного збору та проведення інформаційних кампаній для підвищення екосвідомості мешканців. РВВ спрямована на стимулювання виробників до прийняття більш екологічно відповідальних підходів до виробництва та керування відходами.

Відповідно до останнього дослідження, яке проводилось на замовлення Американської торговельної палати у 2020 р., із 2,4 мільйонів тонн паковання, що вводиться до обігу щороку, втрачалося близько 2 мільйонів тонн ресурсоцінної сировини.

• Зменшення захоронення відходів на полігонах і створення галузі перероблення та утилізації. РВВ стимулює появу нових технологій поводження з різними типами відходів, та інвестиції у виробничі потужності, зменшує необхідність захоронювати відходи, підвищує рівень використання тих варіантів поводження з відходами, які стоять в ієрархії вище, ніж захоронення та утилізація.
• Стимулювання екодизайну. Оскільки запровадження розширеної відповідальності вимагає від виробників певних витрат, це є хорошим стимулом до мінімізації цих витрат, тобто існує мотивація вже на етапі розроблення продукції враховувати її вплив на довкілля, вартість поводження з нею по закінченню її життєвого циклу та її придатність до перероблення та відновлення. Це спонукає виробників розробляти продукти, які легше повторно використати або переробити. Отже, загальний вплив продукції на довкілля зменшується також і внаслідок скорочення утворення відходів після її використання.
• Переведення виробництва і споживання на рейки сталого розвитку. РВВ заохочує роздільний збір і перероблення відходів, а отже, зменшує використання природних ресурсів та забруднення довкілля. Також РВВ забезпечує зміну поведінки громадян, оскільки їм необхідно окремо збирати і сортувати відходи. Це тягне за собою сприяння освіті та підвищенню обізнаності споживачів.

«План дій ЄС щодо циркулярної економіки» описує «циркулярну економіку», як економіку, в якій вартість продуктів, матеріалів і ресурсів зберігається якомога довше, а утворення відходів має бути зведено до мінімуму. Пакет циркулярної економіки ЄС містить набір змінених директив про відходи, який був схвалений інституціями ЄС у липні 2018 року.

З 1990-х років РВВ впроваджують країни Європейського Союзу. Зараз ця система діє вже у 26 з 27 держав-членів ЄС та застосовується у багатьох інших країнах світу (Японія, Норвегія, Канада).

Кожна країна розробляє свою систему збирання та перероблення паковання та інших товарів, але спільна для всіх риса — принцип поступового підвищення цільових показників збирання, повторного використання та перероблення. Якщо у 1990-х роках у країнах ЄС збирали та переробляли від 20 до 30 % відходів паковання, то вже до 2020 року ці показники у деяких країнах досягли 80 %. Черговий перегляд умов Директиви ЄС про паковання та відходи паковання (Packaging and Packaging Waste Directive (PPWD)) змінив фокус на перші два щаблі ієрархії керування відходами. У травні 2023 року внесені нові вимоги щодо повторного використання паковання: споживачам/-кам гарантують наявність деяких продуктів у багаторазовому чи придатному до реюзу пакованні або взагалі без будь-якого паковання. Зокрема, для компаній застосовуватимуться обов’язкові цілі щодо повторного використання паковання, наприклад, обов’язкове запровадження багаторазової тари для страв та/або напоїв.

Законодавчі рамки для розроблення та розвитку РВВ на рівні ЄС складаються із загального законодавства про відходи, а також зі специфічних директив, що регулюють керування особливими потоками відходів. Так, Директива ЄС про основи керування відходами (Директива (ЄС) 2018/851 від 30 травня 2018, яка вносить зміни до Директиви 2008/98/EC) встановлює загальні рамки для керування відходами в ЄС. Вона дозволяє країнам-членам запроваджувати системи РВВ. Ба більше, у Директиві зазначено, що система розширеної відповідальності виробника є важливою частиною ефективного керування відходами, і Директивою встановлюються мінімальні операційні вимоги до таких систем РВВ.

Нові правила встановлюють обов'язкові цілі щодо перероблення відходів та скорочення сміттєзвалищ із фіксованими термінами. Це має збільшити частку перероблюваних муніципальних відходів та відходів паковання з конкретними цілями щодо перероблення матеріалів, використовуваних у пакованні. Правила також містять цілі щодо зменшення кількості муніципальних відходів, які захоронюються на звалищах.

Крім того, ЄС має специфічні директиви з потоків відходів, зокрема для паковання, відходів електричних та електронних приладів (WEEE), транспортних засобів, що відслужили свій термін (ELV), батарейок та акумуляторів (B&A).

Спрямуємо свою увагу на рамкову директиву з керування відходами. Так, ухвалена у 2018 році Директива (ЄС) 2018/851 вимагає від держав-членів удосконалення своїх систем керування відходами до керування стійкими матеріалами задля підвищення ефективності використання ресурсів та забезпечення того, щоб відходи вважалися ресурсами. Директива встановлює такі цілі з підготування до повторного використання та перероблення побутових відходів:

• до 2025 р – 55%
• до 2030 р – 60%
• до 2035 р – 65%

Країни-члени ЄС мають до 1 січня 2025 р. запровадити роздільний збір для текстилю і для небезпечних відходів домогосподарств. Крім того, вони мають забезпечити, щоб до 31 грудня 2023 року біовідходи або збиралися окремо, або перероблялися біля джерела (наприклад, шляхом домашнього компостування). Це додатково до роздільного збору за фракціями, який вже запроваджений раніше (для паперу та картону, скла, металів та пластику).

Мова йде про Директиву 2018/852, яка вносить зміни до Директиви 94/62/ЄС (Packaging and packaging waste Directive). Ці Директиви встановлюють правила ЄС щодо керування відходами паковання, що спрямовані на запобігання виробництву відходів паковання, а також сприяють їхньому повторному використанню, переробленню та іншим формам вилучення відходів паковання замість їхньої остаточної утилізації і у такий спосіб допомагають переходу до циркулярної економіки.

Директива зі змінами охоплює усі види паковання та усі види відходів паковання (промислове, комерційне, транспортне, сервісне, споживче), незалежно від його матеріалу, яке розміщується на європейському ринку.

Відповідно до вимог Директиви Країни ЄС мають вжити заходів, таких як національні програми, стимули через розширені схеми відповідальності виробника та інші економічні інструменти, щоб запобігти утворенню відходів паковання та мінімізувати вплив паковання на довкілля.

Країни ЄС також мають вжити необхідних заходів для досягнення певних цілей перероблення, які варіюються залежно від матеріалу паковання. Так, до 31 грудня 2025 року країни-члени мають переробляти мінімум 65 % паковання (за вагою), а також мінімум 70 % до 31 грудня 2030 року.

Цілі зі збору та перероблення за матеріалами відповідно до Директиви:

Важливою вимогою Директиви є те, що країни ЄС мають забезпечити, щоб уведене до обігу паковання відповідало суттєвим вимогам, викладеним у Додатку II Директиви, а саме: обмежити вагу та об'єм паковання до мінімуму з урахуванням відповідності необхідним рівням безпеки, гігієни та прийнятності для споживачів; знизити вміст небезпечних речовин і матеріалів у пакувальному матеріалі та його компонентах; розробити багаторазове або відновлюване паковання. Крім того, оксорозкладне пластикове паковання не має розглядатися як біорозкладне (також цей принцип закладено і в Законі України № 1489-ІХ «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України»).

Зазначимо, що оприлюднений Мінприроди проєкт закону «Про упаковку та відходи упаковки» передбачає такі мінімальні цільові показники з перероблення відходів паковання (у таблиці наведено лише показники наступного та десятого років після введення в дію Закону):

Отже, як ми бачимо, Україна ставить перед собою дуже амбітні цілі.

До 2025 року країни ЄС мають забезпечити функціонування систем РВВ для всіх видів паковання. Системи РВВ передбачають повернення та/або збір використаної тари та/або відходів паковання та їхнє подальше спрямування з урахуванням найбільш оптимального підходу щодо поводження з відходами, як-от повторне використання, відновлення чи перероблення. Саме повторне використання є найбільш ефективним методом поводження з певними видами відходів, зокрема пивною пляшкою — такий метод значно економить ресурси для виготовлення нової пляшки та така пляшка дешевша за нову і може використовуватись до 8 разів без втрати її якості.

Організації розширеної відповідальності виробника можуть з метою досягнення мінімальних цільових показників з рециклінгу відходів паковання запроваджувати депозитну систему, у якій кінцевий споживач під час придбання товарів у пакованні сплачує додаткові кошти (депозит) до їхньої ціни, що будуть відшкодовані йому у разі повернення цього паковання до місць, призначених для збору та приймання такого паковання. Депозитна система передбачає введення депозитів або застав на певні продукти під час їхнього продажу. Коли споживач купує такий продукт, він сплачує додаткову суму, яка у подальшому повертається йому під час повернення використаного або утилізованого продукту. Депозитні системи стимулюють споживачів здавати використані продукти для їхнього повторного використання, переробки або утилізації.

Системи РВВ мають відповідати мінімальним вимогам, встановленим відповідно до Рамкової директиви про відходи (2008/98/EC) та сприяти стимулюванню розроблення такого паковання, яке підлягатиме повторному використанню або відновленню та матиме мінімальний вплив на довкілля.

У підсумку можна з упевненістю сказати що система РВВ є ефективним та необхідним для України підходом до керування відходами, адже має такі переваги:

1. Стимулює зелене проєктування. РВВ стимулює виробників розробляти екологічно безпечні продукти, які простіше зібрати для повторного використання, переробити та утилізувати після остаточного використання. Це сприяє зменшенню використання шкідливих речовин у товарах (як-от важких металів та інших небезпечних хімічних сполук), підвищенню енергоефективності та збільшенню можливостей рециклізації.
2. Забезпечує відповідальне керування відходами шляхом перенесення відповідальності за їхній збір, перероблення та утилізацію зі споживачів на виробників.
3. Сприяє ефективному збору та переробленню відходів, зокрема стимулює запровадження роздільного збирання та ефективного сортування, що значно збільшує обсяги повторного використання та перероблення та значно зменшує захоронення на звалищах та полігонах.
4. Зменшує витрати на керування відходами, позаяк виробники фінансово відповідають за керування відходами своїх продуктів. Це може знизити фінансове навантаження на уряди та громадські організації, а також на споживачів.
5. Сприяє залученню до сфери поводження з відходами приватних інвестицій та нових технологій;
6. Виховує у споживачів навички поводження з використаними товарами та роздільного збирання відходів.
7. Стимулює розвиток нового кластеру економіки — роздільного збирання, сортування, перероблення. Додана вартість, яка генеруватиметься новою індустрією поводження з відходами паковання, буде значним внеском до ВВП. Наприклад, у ЄС у 2004–2008 роках оборот 7-ми основних категорій вторинної сировини майже подвоївся і становив понад 60 млрд. євро.
8. Забезпечує локальною сировиною наявні потужності з перероблення вторинної сировини в Україні, адже станом на початок 2022 року тут діяло 17 підприємств з перероблення макулатури, 39 — з перероблення полімерів, 19 — з перероблення пластикових пляшок, 16 — з перероблення склобою.

Виробник може брати на себе індивідуальну відповідальність. Але переважно виробники діють колективно — шляхом заснування Організації розширеної відповідальності виробника (ОРВВ), яка працює від імені виробників товарів та фінансує забезпечення роздільного збору, сортування та перероблення відходів паковання та інших товарів, що потрапляють у відходи.

Єдиний на сьогодні приклад запровадження системи РВВ через колективну відповідальність в Україні — «РВВ в дії». Проєкт працює у Вишгороді з кінця 2017 року і реалізується Українською Пакувально-Екологічною Коаліцією (УКРПЕК) у партнерстві з місцевою владою та за фінансової підтримки 5 міжнародних компаній — виробників та імпортерів паковання і товарів у пакованні. Ці компанії добровільно взяли на себе зобов'язання фінансувати цей проєкт протягом 5-ти років, щоб до моменту впровадження РВВ в Україні мати відповідний досвід, напрацювання, фінансові розрахунки та аргументи щодо подальшого створення таких організацій розширеної відповідальності виробника.

У місті встановили майже 300 контейнерів, цією інфраструктурою забезпечується близько 90 % мешканців міста. Встановлено 2 види контейнерів типу «дзвін», куди окремо збирають скло та інші види паковання: картон, папір, металеві пляшки, ПЕТ-пляшки. За час реалізації проєкту (дані кінця 2021 року) вдалося зібрати близько 1500 тонн відходів паковання, що становить близько 40 % від усіх відходів паковання, які утворюються у місті. Це має позитивний вплив на систему поводження з відходами у місті, адже воно відчуло вигоду від пілотного проєкту — кількість відходів, яка вивозиться комунальною компанією на сміттєвий полігон зменшилась, менше йде коштів з міського бюджету, адже система роздільного збирання повністю фінансово покривається за рахунок компаній-виробників паковання та товарів у пакованні (Elopak, Canpack, Coca‑Cola, Pepsico, Tetra Pak), які стали донорами цього пілотного проєкту. Також за рахунок цих компаній протягом 3-х років у місті проводилась інформаційна кампанія з акцентом на просвітницьку роботу у школах та дитсадках у формі тематичних екоуроків. Як результат, за даними проведеного у 2019 році Центром «Соціальний моніторінг» опитування, 90 % мешканців міста знають про проєкт, а 86 % — вважають його дійсно необхідним.