Збір вживаного одягу та взуття

Що це

У наш час у світі є багато людей, які потребують гуманітарної допомоги, і допомогти їм можуть інші. Соціальні ініціативи зі збору одягу та взуття функціонують у багатьох країнах Європи. Такі дії допомагають як нужденним, які можуть отримати корисні речі безкоштовно або за символічну плату, так і довкіллю, адже сприяють зменшенню утворення відходів.

За даними Європейської комісії у 2019 році було зібрано близько 2,4 млн тонн вживаного одягу та взуття, що становить приблизно 5 кг на одну особу. Це допомогло уникнути викиду близько 7,4 млн тонн еквіваленту CO2 та заощадити близько 25 млрд літрів води.

Вживаний одяг та взуття, речі, які більше не потрібні їхнім власникам, але придатні для використання і ще можуть знадобитися іншим, рекомендують приносити і залишати у спеціальних контейнерах або боксах. Ними опікуються організації, які професійно займаються таким збором і розподіляють отримане.

В загальному обсязі побутових відходів міститься до 8 % текстилю, який міг би бути використаний повторно, але натомість викидається на сміттєзвалища. В Україні у вторинне перероблення йде близько 3 % відходів — коли водночас у ЄС це понад 70 %.

За даними проведеного ГО «Нуль відходів Львів» дослідження морфологічного аналізу складу ТПВ у одному зі львівських ОСББ експерти виявили, що кількість текстилю у складі змішаних відходів становила майже 5,5 %.

А під час проведення бренд-аудиту Zero Waste Kharkiv у Люботині виявили у міських контейнерах близько 20% текстилю (переважно одяг) від загального складу ТПВ.

Сортування текстильних відходів в Україні досі є одним із найскладніших питань. У нашій країні не існує заводів, які переробляють навіть відсортований одяг, тож практика сортування речей практично відсутня.

На сьогодні 70–80 % усього текстилю — це полімери (поліестер, віскоза), які десятками років розкладаються на сміттєзвалищах та забруднюють довкілля. Цього можна уникнути або принаймні суттєво зменшити такі наслідки, спрямовуючи речі на повторне використання чи перероблення.

З такою метою існує ініціатива зі збору речей, зокрема одягу та взуття. Це можуть бути немодні, морально застарілі, вживані речі, які більше не потрібні своїм власникам, але придатні для використання і ще можуть знадобитися іншим.

Як це працює

Соціальні контейнери. Одним із найпоширеніших форматів збору вживаного одягу є контейнери. Зазвичай їх встановлюють на вулицях, при церковних парафіях, культурних центрах, у супермаркетах, на паркінгах, на окремих майданчиках тощо. Люди можуть принести свій непотрібний одяг та взуття і покласти їх у контейнер.

Щоб уникнути нищення і розкидання речей, конструкція контейнерів така, що стороннім особам витягнути звідти речі неможливо без спеціального ключа. Принесені речі треба поставити на підставку, після цього підняти догори ручку підставки. Все просто — речі опиняються у контейнері, куди сторонні особи не можуть потрапити. Все накопичене у контейнерах забирають працівники соціальних чи волонтерських організацій. Переважно це відбувається двічі на тиждень.

Організації, які встановлюють контейнери, забирають одяг та сортують його за станом, розміром, сезоном тощо. Далі одразу безкоштовно або за символічну плату передають нужденним (бездомним, малозабезпеченим, соціально-вразливим категоріям), або використовують для інших проєктів (соціальні крамнички, розпродажі на благодійних аукціонах, обмін тощо). Непридатні для носіння речі віддають на перероблення.

Наприклад, у Німеччині діє організація FairWertung, яка об'єднує понад 130 неприбуткових організацій, які займаються збором та переробленням вживаного одягу.

Збір вживаного одягу та взуття в Україні організовують різні громадські організації, благодійні фонди, соціальні підприємства та інші зацікавлені сторони. Наприклад, у Полтавській області в рамках проєкту Smart Region було встановлено контейнери для збору вживаного одягу та взуття, які потім передавалися на апсайклінг або роздавалися малозабезпеченим сім'ям, дитячим будинкам, притулкам для бездомних тощо.

У Львові одяг у соціальні контейнери збирає спільнота взаємодопомоги «Емаус Оселя». При спільноті функціонує благодійна крамниця, майстерня добрих справ, там влаштовують гаражні розпродажі та покази мод.

У Києві мережу контейнерів для збору одягу (понад 200 шт.) встановила ГО «Зелений промінь». Своїм проєктом «Чисте довкілля» вона створює дієву систему для збору речей.

Також у багатьох містах України діють пункти приймання одягу та взуття в рамках програми UPSHIFT, яка покликана розвивати у молодих людей навички 21 століття та допомагати їм втілювати проєкти соціального підприємництва на благо місцевих громад. Серед таких проєктів можна відзначити «Еко-сумки» у Краматорську, де шиють сумки із вторинної сировини.

Рекомендації, що саме варто приносити у контейнери

• Чистий і цілий одяг, який ще можна носити.
• Придатне для носіння взуття. Його варто зв’язувати, щоб воно не губилося.
• Дитячі іграшки, постіль, рушники, штори, скатертини в доброму стані.
• Щоб речі не забруднилися, не порвалися, не намокли, їх просять складати у пакети, які потім здають на перероблення.

Благодійні заходи. Іншим форматом збору вживаного одягу є благодійні акції, які проводяться у школах, університетах, церквах, громадських організаціях тощо. Люди можуть принести свої речі на певне місце у певний час та пожертвувати їх на конкретну мету. Наприклад, у Великобританії діє проєкт Wrap Up London, який збирає куртки та пальта для безпритульних людей та інших вразливих груп населення. Акція проводиться щороку у листопаді на станціях метро та інших місцях.

Онлайн-платформи. Ще одним форматом збору вживаного одягу є онлайн-платформи, які дозволяють людям обмінюватись або дарувати свої речі через інтернет. Люди можуть розмістити оголошення про свої речі на сайті або в додатку та знайти людей, які зацікавлені в них. Потім вони можуть домовитися про спосіб доставки або зустрітися особисто. Наприклад, у Франції діє платформа Geev, яка дозволяє людям дарувати або отримувати безкоштовно речі — від одягу до меблів. В Україні функціонує чимало груп у соцмережах, наприклад «Reuse. Пошук та пропозиції», «Reuse.Обмін речами», «Візьму-віддам» тощо.

SWAP-party. Це — формат вечірок з обміну одягом (який з певних причин просто «завис» у шафі), аксесуарами, взуттям та книгами. Щоб речі не займали дорогоцінне місце, а учасники не їздили містом у пошуках пунктів, де приймають одяг, можна принести свій гардероб на вечірку, де йому знайдуть нових власників. Речі, що не знаходять нових господарів, ідуть на благодійність і за будь-яких умов отримують друге життя. Вечірки доповнюються освітніми елементами: лекціями блогерів, стилістів та експертів, які розповідають про свідомий підхід до формування гардеробу та життєвого простору.

• Для громади: зменшення кількості утворених відходів, які могли би вивезти на полігон чи сміттєзвалище (речі потрапляють до спеціальних контейнерів для збору, а не до баків для змішаних відходів), а отже, і економія коштів на вивезення.
• Нужденні люди отримують безкоштовно або за символічну оплату речі, придатні для вжитку і використання.
• Розвиток соціального підприємництва.
• Створення робочих місць для ремонту, реставрації вживаних речей.

• Запобігання утворенню відходів. Зібрані речі організації або волонтери сортують, за необхідності ремонтують чи зашивають і віддають їх на повторне використання (до благодійних крамниць, малозабезпеченим, нужденним, безпритульним людям).
• Зібраний непридатний до використання одяг за можливості здають на перероблення.
• На перероблення також скеровують пакети, в яких приносять одяг та взуття.
• Повертаючи використаний одяг, текстиль та взуття до обігу, ми зменшуємо використання первинної сировини, запобігаємо утворенню метану, аміаку та парникових газів під час розкладання текстилю, зменшуємо навантаження на полігони ТПВ.
• Подовження терміну служби одягу та взуття зменшує забруднення навколишнього середовища при виробництві нового одягу. Щороку виробляється 13 млн кілометрів джинсової тканини. З них 400 тис кілометрів — це залишки від виробництва. Цими залишками можна кілька разів обернути земну кулю. Те саме з бавовною, на вирощування якої йдуть тонни води. Проте навіть після її перероблення доступні для повторного використання всього 20 %. Джерело інформації.
• Розвиток навичок сортування текстилю (окремо бавовняних речей, джинсових, кросівок, поліестеру тощо) з метою їхнього повторного використання чи перероблення.
• Зменшення надмірного споживання ресурсів. Індустрія моди використовує 1/10 водних ресурсів від усіх, що споживає сфера виробництва. Для виготовлення однієї бавовняної футболки, якщо проаналізувати від етапу вирощування сировини до транспортування у точки продажу, потрібно 3 тисячі літрів води.
• Зменшення забруднення водойм. Фарба для текстилю містить токсичні речовини, що згодом потрапляють в океан внаслідок неналежного очищення води, а це 20 % стічних вод світу, що постійно присутні у колообігу речовин і точно потрапляють до нас у їжу. Джерело інформації.
• Можливість зменшення парникових газів. За інформацією UNEP (United Nations Environment Programme) 10 % усіх парникових газів, що з'являються внаслідок діяльності людини, — результат інтенсифікованого виробництва індустрії моди. Джерело інформації.

• Розвиток свідомого підходу до формування гардеробу та життєвого простору.
• Створення доданої цінності — ефекту своєї корисності, потрібності — через допомогу іншим. Контейнери для збору варто розміщувати подалі від смітників, щоб люди трактували речі не як непотріб, а як те, чим вони можуть поділитися.
• Підвищення рівня культури громади. Якщо людина не викидає речі, які можуть знадобитися комусь іншому, це є ознакою культури громади.
• Вживаний одяг потрапляє у місця, де він потрібен людям.
• Продовження життя одягу та його перероблення заохочує до правильного використання та економить первинні ресурси.
• Розвиток навичок сортування і свідомих покупок (не купувати зайве).
• Уникнення появи стихійних сміттєзвалищ, зокрема від магазинів одягу секонд-генд і від отриманої непотрібної (недоречної) гуманітарної допомоги. На сьогодні по всій Україні існує близько 30 тис. стихійних сміттєзвалищ.
• Зменшення залучення людей до важкої праці (переважно у неналежних умовах), що присутнє на всіх стадіях індустрії виробництва одягу і взуття: вирощування сировини, її хімічної обробки, виготовлення продукту, його транспортування, продажу тощо.

Для отримання містом сертифіката zero waste місцевій владі потрібно виконувати низку вимог. Серед них обов’язковим є скорочення кількості твердих побутових відходів, що утворюються у короткостроковій, середньостроковій та довгостроковій перспективі. Популяризація повторного використання речей, збір одягу та взуття у соціальні контейнери, а не у баки для змішаних відходів, ремонт чи перешиття одягу можуть значно скоротити загальний обсяг твердих побутових відходів. Повторне використання одягу через реюз чи апсайклінг відповідає першочерговим крокам в ієрархії керування відходами.