Майстерні ремонту та ремонтні кафе

Що це

Ремонт — процес зміни, відновлення, покращення будь-чого, доведення об'єкта до початкових характеристик. Придатність до ремонту (ремонтопридатність) — це показник ступеню та легкості, з якою продукт може ремонтуватися та обслуговуватися переважно кінцевими споживачами/-ками. Можливість ремонту речей та приладів забезпечує довший термін використання цих предметів, забезпечуючи кінцевим споживачам/-кам економічну вигоду, громаді та країні загалом — зменшення кількості відходів, серед яких є і небезпечні, які потенційно можуть потрапити на полігони. Ремонт може здійснюватись споживачами/-ками вдома або ж через послуги ремонтних майстерень чи ремонтних кафе.

Як це працює

Основними характеристиками процесу ремонту є:

• виправлення пошкоджень, усунення дефектів, поломок, лагодження чогось;
• комплекс заходів із відновлення справності чи працездатності об'єкта, відновлення ресурсу об'єкта та його складових частин.

Найбільш поширеними та звичними для нас є дрібний ремонт одягу, який до певного етапу ми можемо здійснювати самостійно, а для виконання серйозніших робіт можна звернутись до ательє, також поширеним є ремонт взуття, меблів та аксесуарів. Для ремонту останніх потрібно звертатись до спеціальних майстерень, які зазвичай розташовані у невеликих і часто непримітних приміщеннях. Сфера ремонту в Україні доволі розвинена у плані кількості майстерень, однак зручним сервісом послуги з ремонту назвати не можна. Законодавством України питання ремонту окремо не врегульовано, що дає можливість тим, хто надає послуги, обирати серед різних типів підприємницької діяльності. Вирішити це питання можна за прикладом ЄС, створюючи регуляторні рамки для такої діяльності, а також пропонуючи фінансові стимули (наприклад, зниження податкової ставки або спрощену процедуру отримання позик від держави на відкриття власної справи) через екологічність практики ремонту.

Дрібний ремонт одягу можна використати для перетворення пошкодження речі на її особливість: вишити квітку на вовняному джемпері, який пошкодила міль, вузькі джинси переробити на модні кльоші, додати ґудзики-перлини для надання блиску зношеним манжетам сорочок тощо. А організація Fashion Revolution Singapore навіть випустила посібник із ремонту одягу для початківців.

Цікавий проєкт із переосмислення ремонту започаткував голландський дизайнер Дейв Гаккенс. Він називається Fixing Fashion. Це онлайн-академія, наповнена навчальними посібниками та натхненням, які показують користувачам/-кам, як ремонтувати, переробляти та змінювати свій одяг. Засновники/-ці платформи планують вирішити проблему надмірного виробництва та споживання через повторне використання та запобігання утворенню відходів шляхом використання вже існуючого одягу. Онлайн-інструмент Fixing Fashion поділяється на три розділи — догляд (видалення плям і читання етикеток), ремонт (низка технік ручного та машинного ремонту з використанням фото- і відеоінструкцій) і оновлення (модифікація предметів, наприклад, зміна розміру, перефарбування за допомогою барвників і декорування).

Найбільш мистецькою практикою ремонту є кінцуґі (з японської — «золоте з'єднання, золота латка») — традиційний японський метод ремонту кераміки, під час якого керамічні або порцелянові фрагменти склеюються лаком уруші, відсутні фрагменти доповнюються шпаклюванням уруші, нанесеним кількома шарами; до лаку додається найтонше порошкове золото або інші метали, такі як срібло та платина. В такий спосіб підкреслюється цінність речі та бажання продовжити її життя на якомога довший термін.

Індекс придатності до ремонту — показник, який повідомляє споживачам/-кам, наскільки легко ремонтувати продукт. З 2021 року всі електронні пристрої, що продаються у Франції, повинні мати індекс придатності до ремонту (фр. Indice de réparabilité), що оцінює придатність продукту до ремонту за шкалою від 0 до 10. Прилади оцінюються за 5 ключовими критеріями: документація, можливість заміни запчастин, наявність запчастин, ціна на запчастини та специфіка продукту. Проте процес підрахунку індексу ремонтопридатності не є надійним — наразі виробники самостійно повідомляють про свої індекси. Середня оцінка придатності до ремонту коливається навколо 5,4 з 10.

Право на ремонт — це законне право власників/-ць пристроїв і обладнання вільно модифікувати та ремонтувати продукти, наприклад автомобілі, електроніку та сільськогосподарське обладнання. Концепція права на ремонт зародилась у Сполучених Штатах Америки. Перша відома опублікована згадка, в якій використовується ця фраза, стосується автомобільної промисловості: штат Массачусетс у 2012 році прийняв перший у США Закон про право власників автомобілів на ремонт, який вимагав від виробників автомобілів продавати безпосередньо споживачам або незалежним механікам ті ж матеріали для обслуговування та діагностики, які вони надають виключно своїм дилерам. У 2014 році на основі цього закону великі автомобільні торгові організації підписали Меморандум про взаєморозуміння, який діє в усіх 50 штатах.

Європейський Союз. У жовтні 2019 року ЄС прийняв низку законопроєктів, згідно з якими після 2021 року виробники побутової техніки, такої як холодильники та пральні машини, повинні постачати запасні частини до професійних ремонтних майстерень протягом десяти років з моменту виробництва приладу.

Ремонтне кафе (англ. repair café) — це організація, що надає людям місце збору для спільного ремонту предметів повсякденного вжитку, таких як електроніка, механічні пристрої, комп’ютери, велосипеди та одяг. Ремонтні кафе зазвичай проводяться у громадських місцях, зокрема в церквах, бібліотеках і кампусах коледжів, де є інструменти, а власники предметів можуть полагодити свої зламані речі за допомогою волонтерів. Ремонтні кафе є частиною масового руху, спрямованого на зменшення відходів, надмірного споживання та планового старіння приладів. Ремонтне кафе — це не лише ремонт зламаних речей у фіксованому місці. Це також спільні інструменти, простори, знання та навички. Наприклад, замість того, щоб кожен купував власну швейну машинку на ринку, обмін та спільне використання відбувається у ремонтному кафе.

Перше ремонтне кафе у 2009 році провела голландська журналістка Мартіна Постма в Амстердамі (Нідерланди). А вже 2 березня 2010 року було створено фонд Repair Café для підтримки місцевих груп у всьому світі у створенні власних Repair Café. Відтоді кількість Repair Café швидко зросла: у 2021 році їх кількість досягла 2 000.

Також з 2017 року кожну третю суботу жовтня у світі відзначають Міжнародний день ремонту.

Цей аспект доступу до ремонту часто є ключовим фактором, чому споживачі/-ки звертаються до ремонтних майстерень чи кафе. Обираючи між купівлею чогось нового чи ремонтом існуючого, споживач/-ка сам/-а того часто не розуміючи, здійснює оцінку життєвого циклу виробу і на основі цього вже ухвалює кінцеве рішення. Співвіднесення категорій вартості ремонту та терміну служби — чудовий спосіб вирішити, чи потребує заміни річ та чи варто її ремонтувати. Наприклад, якщо сукня коштувала 1500 грн., а ремонт буде вартувати 200 грн., то цілком доцільно вкласти ці кошти і носити сукню ще кілька сезонів.

Ремонт замість купівлі нового — це також можливість створити фонд для надзвичайних ситуацій. Можна відкласти гроші, які могли би бути витраченими на купівлю, до окремого фонду для забезпечення такої купівлі за потреби у майбутньому.

Електричне та електронне обладнання продовжує залишатися одним із критичних потоків відходів у ЄС із поточними річними темпами зростання на рівні 2 %. У 2019 році було утворено 12,0 Мт (16,2 кг на особу) електронних відходів і лише 42,5 % з них було зібрано та належним чином перероблено.

Говорячи про екологічність та циркулярність пристрою, ми маємо на увазі передовсім ремонт та повторне використання, а вже потім перероблення. Існує два основних способи продовжити термін служби виробу:

• відремонтувати його, щоб власник міг продовжувати використання;
• надіслати пристрій виробнику чи ремонтнику для подальшого продажу.

Ремонт і повторне використання однаково важливі для циркулярної економіки. Оскільки більшість викидів CO₂ утворюється під час первинного виробництва, продовження терміну експлуатації пристрою зменшить навантаження на нашу планету. Ремонт і післяпродажне обслуговування — це менше викидів парникових газів і менше відходів.

У квітні 2023 року Європейська Комісія (далі — ЄК) презентувала «Ініціативу з кругової електроніки» (англ. Circular electronics initiative). Відповідно до нової політики щодо екологічної продукції, ця ініціатива сприятиме подовженню терміну служби продукції та серед іншого включатиме регуляторні заходи для електроніки та інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) включно з мобільними телефонами, планшетами та ноутбуками згідно з Директивою про екодизайн, спрямовані на те, щоб пристрої були розроблені для забезпечення максимальної енергоефективності та довговічності, придатності для ремонту, оновлення, обслуговування, повторного використання та перероблення; зосереджуватиметься на електроніці та ІКТ як пріоритетному секторі для реалізації «права на ремонт» включно з правом на оновлення застарілого програмного забезпечення.

Найбільший спільнототворчий вплив має формат ремонтного кафе, що знімає технологічні та інструментальні бар’єри та робить ремонт більш доступним. Принцип «зроби сам» (англ. do-it-yourself, далі — DIY) широко відомий як індивідуальний ремонт і виготовлення без спеціальних навичок і знань. Втім, ремонтні кафе виходять за межі явища DIY і досягають етапу, який зосереджується на більшому обміні та підході «робімо це разом». Це простір для реконструкції людських стосунків на основі спільних інтересів та роботи. У ширшому сенсі ремонтні кафе можна розуміти як простори без ієрархії чи домінування у стосунках між людьми, а також як простори, де люди піклуються одне про одного.

Рухи за підвищення придатності до ремонту прагнуть автономного та відкритого контролю над технологіями, що кидає виклик поточним відносинам домінування між виробниками та користувачами. У цьому сенсі дехто стверджує, що феномен ремонту є протидією капіталізму. Феномен ремонтних кафе та придатності до ремонту — це критика індустріальних способів виробництва, які позбавляють влади людей і громаду.

Доступ до ремонту є одним з аспектів виконання Плану циркулярної економіки ЄС (англ. Circular economy action plan). У рамках цієї законодавчої ініціативи та через додаткові законодавчі пропозиції ЄК встановлює принципи стійкості, серед яких покращення довговічності продукту, можливості повторного використання, модернізації та ремонту тощо. А у Директиві 2009/125/EК про екодизайн зазначена потреба у забезпеченні подовження терміну служби приладу, що виражається через мінімальний гарантований термін служби, мінімальний час для отримання запасних частин, модульність, можливості оновлення та ремонту.

Доступ до ремонту відповідає таким критеріям сертифікації програми Zero Waste City:

• уся громада продовжує зводити до мінімуму утворення залишкових відходів на одного жителя на рік;
• органи місцевого самоврядування у межах своєї юрисдикції створюють і реалізують заходи, програми та підходи щодо запобігання утворенню відходів, які надають пріоритет повторному використанню та ремонту;
• органи місцевого самоврядування сприяють і підтримують ширші заходи щодо запобігання утворенню відходів, які здійснюються ширшим колом суб'єктів у місцевій громаді.

Коаліція «Цифрове право на ремонт» (англ. Digital Right to Repair). Офіційно заснована у 2013 році. Вона відповідає за переважну більшість законодавчих зусиль у цій сфері в США і вплинула на формування орієнтованих подібним чином правозахисних груп у всьому світі. Метою коаліції є підтримка вторинного ринку технологічних продуктів через підтримку законів, стандартів, правил і політик, які сприяють ремонту. Її члени займаються ремонтом, перепродажем, реконструкцією, зміною конфігурації та переробленням незалежно від галузі.

Найбільший онлайн-ресурс із прикладами ремонту предметів Repair Wiki.

Метою Repair Wiki, заснованої Repair Preservation Group, є створення сховища інформації для ремонту будь-яких пристроїв, від телефонів до медичного обладнання. Будь-хто може опублікувати статті про те, як відремонтувати що завгодно. Якщо ви знаєте, як ремонтувати те, що ще не задокументовано на ресурсі, можна долучитись і підготувати матеріал з цієї теми.

Fab Lab (Fabrication laboratory) — лабораторія цифрового майстрування — це місце для ігор, творення, навчання, наставництва, винаходів та інновацій. Fab Labs надають доступ до середовища, навичок, матеріалів і передових технологій, щоб надати можливість будь-кому і будь-де робити (майже) все. Програма Fab Lab започаткована в Media Lab в Массачусетському технологічному інституті (МТІ). Саме поняття fab lab виникло з популярного курсу в МТІ (MAS.863) називався «Як зробити (майже) все».

До мереж Fab Lab входять:

• FabFі: безкоштовні бездротові мережі в Афганістані, Кенії та США;
• Fab Academy: навчання практичних навичок цифрового майстрування;
• Fab City: вивчення інноваційних шляхів створення міста майбутнього шляхом збору та аналізу даних;
• Green Fab Lab: складається з фаблабів, основою яких є концепції симбіотичної економіки з відкритим вихідним кодом та кругової економіки через зелене підприємництво (наприклад, сприяння вибірковому локальному переробленню ресурсоцінної сировини).

Станом на листопад 2019 року у світі існувало 1830 Fab Labs. Зараз Fab Labs є на всіх континентах, крім Антарктиди. На сайті проєкту зареєстровано 11 майстерень з України (включно з тимчасово окупованими територіями), проте не всі з них є активними станом на травень 2023 р.