Повторне використання (реюз): формати та можливості

Що це

Стаття 3 Європейської рамкової директиви про відходи 2008/98/EC дає таке визначення повторному використанню (реюзу): це будь-яка операція, під час якої продукти або компоненти, які не є відходами, знову використовуються з тією ж метою, для якої вони були задумані. Реюз матеріалів передбачає як збільшення тривалості використання продукту (перепродаж автомобільних шин), так і використання продукту для інших цілей (банки у ролі контейнерів для зберігання цвяхів, пляшки у ролі ваз для квітів тощо) без додаткових фізичних маніпуляцій (цим реюз відрізняється від апсайклінгу). Повторне використання продукту не повертає матеріал у промисловість для подальшого перероблення, натомість продовжує життєвий цикл продукту.

Як це працює

Є різні формати реюзу, у основі яких лежить принцип повторного використання вже кимось уживаних предметів та речей без чи із попереднім їхнім ремонтуванням.

Серед основних форматів повторного використання варто виділити:

• Онлайн-спільноти реюзу: формат створення спільнот у соцмережах, де об’єднуються зацікавлені у обміні різними предметами особи, які за подяку чи невелике грошове чи речове відшкодування віддають непотрібні їм речі. Такий формат став особливо популярним під час пандемії коронавірусу.
• Центри реюзу та екохаби: формат центру з контейнерами для сортування переважно від 10 типів відходів. Часто у таких центрах функціонують ремонтні майстерні, проводяться відкриті воркшопи з ремонту та реюзу. У центрах реюзу часто проводять уроки для учнів/-ениць, мешканців/-ок, вчителів/-ок та широкої громадськості із ведення сталого способу життя шляхом ефективного зменшення та керування відходами або сталого споживання через повторне використання та ремонт.
• Фрімаркети: формат, який потребує мінімум зусиль для організації, але може мати значний екологічний, соціальний та економічний вплив. Учасники/-ці приносять чисті та без значних пошкоджень вживані речі, якими обмінюються на безкоштовній основі.
• Шафи повторного використання: поширені у країнах ЄС. Такі шафи встановлюють переважно мешканці/-ки із власної ініціативи, вони займаються їхнім наповненням вживаними речами та доглядом за ними. В Україні найпоширенішим прикладом реюз-шаф є буккросинг — обмін уживаними книгами.

• Економія коштів для споживачів/-ок: вживані речі часто можна отримати за мінімальною вартістю або навіть безкоштовно.
• Створення робочих місць на локальному рівні: повторне використання є трудомістким, оскільки передбачає збір, сортування, тестування, відновлення та перепродаж, тому створює у 200 разів більше можливостей для працевлаштування, ніж захоронення та спалювання.
• Заходи щодо повторного використання можуть скорочувати видатки з місцевого бюджету у сфері керування відходами, генеруючи економію, яку можна або використати для проєктів і модернізаційних робіт у цій сфері, або ж скерувати до інших сфер, таких як освіта чи охорона здоров’я.

• Зменшення кількості відходів для захоронення (та витрат на захоронення відповідно).
• Зменшення обсягу викидів CO2 через збереження ресурсів (не потрібно видобувати нові ресурси) і зменшення обсягу захоронюваних відходів.
• Сприяння повторному використанню, що перебуває на одному з найвищих щаблів ієрархії керування відходами. Це стійкий та етичний варіант, що забезпечує повторне використання вживаних одягу, книг, меблів та інших предметів домашнього вжитку.
• Зменшення кількості великогабаритних відходів: реюз-центри зменшують навантаження на місцеву владу, оскільки частину того, що могли викинути на майданчики збирання відходів, передається до центрів реюзу.
• Локалізація: зазвичай, відвезені до реюз-центрів речі залишаються у тому ж таки населеному пункті (виняток — коли речі передають малозабезпеченим сім’ям, мігрантам/-кам, які проживають за межами місця розташування крамниці), що зменшує викиди парникових газів від логістики.
• Подовжується життєвий цикл виробів. Це означає, що праця та ресурси, які вже були вкладені у виробництво існуючих товарів, не витрачаються даремно.
• Зменшення видобування та використання нових природних ресурсів (нафта, газ, вода тощо) під час виробництва та доставки товарів.

• Можливість волонтерства у соціальному проєкті, здобування релевантного досвіду роботи з людьми через участь у суспільно важливій справі.
• Сприяння створенню «зелених» робочих місць на рівні громади для осіб із кваліфікацією різного рівня. Формат роботи таких центрів також дає змогу навчати людей, які мають труднощі з працевлаштуванням, наприклад, низькокваліфікованих робітників/-ць, безробітних, осіб з інвалідністю, колишніх ув’язнених та людей, які борються із залежністю.
• Політична та активістська позиція. Існує помітна частина споживачів/-ок, які позитивно ставляться до купівлі вживаних товарів. Згідно з опитуванням Flash Eurobarometer, майже 7 з 10 (68 %) громадян/-ок ЄС сказали, що вони готові купувати певні речі, що були в ужитку, наприклад меблі, електронне обладнання чи текстиль.

Різні формати реюзу — важливі практики на особистому рівні та рівні громади — є частиною руху до здобуття сертифікації Zero Waste City. Цьому відповідають такі критерії:

• Уся громада продовжує зводити до мінімуму утворення залишкових відходів на одного жителя на рік.
• Органи місцевого самоврядування створюють та реалізують економічні стимули для громадян і бізнесу з метою зменшення кількості відходів, гарантуючи, що ті, хто генерують найбільше відходів, платять більше.
• Органи місцевого самоврядування сприяють і підтримують ширші заходи щодо запобігання утворенню відходів, які здійснюються ширшим колом суб'єктів у місцевій громаді.

Створення центрів повторного використання є однією з важливих інвестицій для побудови циркулярної економіки, тож у ЄС активно підтримують створення реюз-центрів. І у багатьох випадках такі центри — це набагато більше, ніж просто магазин уживаних речей, радше це соціальні, екологічні та освітні центри.

Наприклад, у Чеському центрі повторного використання в Остраві люди можуть приносити та купувати вживані речі, ремонтувати товари, відпочивати та зустрічатися з іншими людьми зі схожими цінностями. Центр також сприяє запобіганню утворенню відходів, організовуючи лекції, семінари та зустрічі на тему повторного використання. Щоб зробити повторне використання легким і комфортним для громадян/-ок, міська влада встановила одинадцять пунктів збору непотрібних предметів для реюзу, які потім збирають та направляють до міського реюз-центру.

Інша ініціатива пов’язана з повторним використанням будівельних матеріалів у Лісб’єрзькому центрі перероблення (Орхус, Данія). Вона полягає у створенні складу будівельних матеріалів, придатних для повторного використання, розташованих у спеціальній зоні на станції перероблення в Лісб’єрзі. На основі досвіду Лісб’єрга планується поширити пряме перероблення будівельних матеріалів на шість інших станцій перероблення в Орхусі. Цей досвід також є цікавим у контексті повоєнної відбудови України, оскільки через руйнування на території наших міст та селищ є багато відходів руйнування, які можна повторно використати, правильно відібравши частину з них.