Сортування відходів на прибудинковій території та в громадських місцях

Що це

До побутових відходів належать змішані та/або роздільно зібрані відходи від домогосподарств, включно з відходами паперу, картону, скла, пластику, деревини, текстилю, металу, паковання, біовідходами, відходами електричного та електронного обладнання, відходами батарей та акумуляторів, небезпечними відходами у складі побутових, великогабаритними та ремонтними відходами.

Роздільне збирання побутових відходів — це процес, коли різні види (компоненти) відходів, залежно від їхньої характеристики та складу, збираються окремо у спосіб, що сприятиме їхньому подальшому обробленню.

У країнах ЄС збирання побутових відходів здійснюється тільки роздільно.

В українських громадах поступово впроваджується роздільне збирання побутових відходів, насамперед пластику, скла, паперу і картону.

Окремо від інших побутових відходів треба збирати небезпечні відходи у складі побутових, великогабаритні та ремонтні відходи, відходи зелених насаджень.

Варто поступово створити умови для забезпечення роздільного збирання біовідходів, текстилю, металу та інших видів відходів, що підлягають роздільному збиранню.

Як це працює

Нині для впровадження роздільного збирання побутових відходів надавачі послуг із керування побутовими відходами застосовують Методику роздільного збирання побутових відходів, яка затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 133 від 01.08.2011.

Органи місцевого самоврядування та надавачі послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням річної норми надання послуг використовують для роздільного збирання ТПВ такі схеми:

• на два контейнери (для вторинної сировини, крім органічної складової побутових відходів / для решти змішаних відходів);
• на три контейнери (для певного виду відходу як вторинної сировини (наприклад пластику) / для суміші інших видів вторинної сировини / для решти змішаних відходів);
• на чотири контейнери (для двох певних видів відходів як вторинної сировини (наприклад пластику та скла) / для суміші інших видів вторинної сировини / для решти змішаних відходів);
• на п'ять контейнерів (для пластику / для скла) / для паперу / для органічної складової / для решти змішаних відходів).

На контейнерних майданчиках встановлюють контейнери:

• для збирання полімерних відходів — жовтого кольору з написом «Полімери»;
• для збирання скла — зеленого кольору з написом «Скло»;
• для збирання паперу — синього кольору з написом «Папір»;
• для збирання суміші відходів як вторинної сировини — блакитного кольору з написом «Вторинна сировина»;
• для збирання органічної складової ТПВ — коричневий з написом «Органічна складова»;
• для збирання змішаних ТПВ — сірий з написом «Змішані відходи».

Передбачається, що суміш ресурсоцінних відходів перевозиться на лінії сортування, а роздільно зібрані види відходів як вторинної сировини, які не потребують додаткової підготовки, можуть бути окремо вивезені безпосередньо на об'єкти перероблення.

На практиці впровадження роздільного збирання ТПВ у населених пунктах України зазвичай починають з окремого збирання ПЕТ-пляшки. І поступово, залежно від існуючих умов, застосовується окреме збирання інших ресурсоцінних відходів, великогабаритних та ремонтних відходів.

У містах паралельно із системою збирання і вивезення ТПВ, працюють пункти приймання вторинної сировини / станції сортування, де мешканці за певну плату можуть здати макулатуру, склотару, деякі види полімерних матеріалів.

Небезпечні відходи у складі побутових у деяких містах збираються до окремих спеціальних контейнерів червоного кольору або за графіком через пересувні (мобільні) пункти на базі вантажних автофургонів. Законом України «Про управління відходами» передбачено, що у перспективі у громадах можуть створюватися пункти роздільного збирання побутових відходів, де окремо збираються відходи паперу, картону, металу, пластику, скла, текстилю, деревини, великогабаритні та ремонтні відходи, відходи зелених насаджень, а також небезпечні відходи у складі побутових відходів, відходи електронного та електричного обладнання, відходи батарей та акумуляторів тощо.

Для підвищення ефективності роздільного збирання у країнах ЄС застосовують принцип розширеної відповідальності виробника (РВВ, Extended Producer Responsibility, EPR) та принцип «плати за те, що викидаєш» (Pay as You Throw, PAYT).

Система розширеної відповідальності виробника забезпечує відповідальність виробників за всі етапи життєвого циклу своїх товарів, включно зі стадією після закінчення їхнього використання, на якій треба здійснювати керування відходами таких товарів. Законом України «Про управління відходами» встановлено, що протягом наступних років в Україні також буде запроваджено систему РВВ.

Інструмент «плати за те, що викидаєш» передбачає, що утворювачі сплачують за послугу керування відходами відповідно до фактичного обсягу переданих відходів. Наприклад, кожен користувач може мати контейнери чи спеціальні мішки (пакети) для збирання відходів із фіксованим об'ємом або вагою; під час збирання відходів вимірюється та обліковується їхній фактичний обсяг, а вартість послуг оплачується відповідно до цих показників. Такий підхід стимулює мешканців до скорочення обсягу відходів, що викидаються для захоронення, та до збільшення кількості зібраної вторинної сировини. Види відходів, за оброблення яких утворювачі сплачують, може визначатися на місцевому рівні відповідно до існуючої інфраструктури та правил.

Інструмент «плати за те, що викидаєш» дає змогу розподілити витрати на оброблення відходів між користувачами відповідно до їхнього фактичного споживання та утворення відходів.

Але слід врахувати, що такий підхід вимагає створення належної інфраструктури та логістики збирання відходів.

Водночас, відповідно до існуючого в Україні порядку, оплата за послуги з керування побутовими відходами формується на підставі визначеної у громаді норми надання таких послуг і не передбачає застосування принципу «плати за те, що викидаєш».

Роздільне збирання побутових відходів може мати позитивний економічний ефект:

1. зменшення витрат — відбувається зменшення витрат на вивезення та захоронення на полігоні (звалищі);
2. отримання доходу — зібрана вторинна сировина може бути продана переробникам на ринку;
3. створення робочих місць — збирання та перероблення відходів можуть сприяти створенню нових робочих місць на профільних підприємствах (на сортувальних комплексах, переробних заводах, компостувальних майданчиках чи на об’єктах відновлюваної енергетики);
4. зниження витрат на сировину та енергію — використання вторинної сировини може знизити витрати виробництв на придбання та перероблення вихідної (первинної) сировини.

Основними перевагами роздільного збирання побутових відходів є:

• зменшення обсягів відходів, що потрапляють на полігони чи сміттєзвалища, і, відповідно, зниження негативного впливу на довкілля;
• збереження природних ресурсів (нафти та газу, металів, води тощо) за рахунок використання вторинної сировини для виробництва нових матеріалів;
• зменшення енерговитрат — перероблення вторинної сировини зазвичай потребує меншої кількості енергії порівняно з виробництвом матеріалів з вихідної природної сировини;
• зменшення забруднення навколишнього середовища — при переробленні вторинної сировини утворюється менша кількість викидів, ніж у виробництві продукції з вихідної сировини.

Впровадження роздільного збирання побутових відходів у громадах:

• активізує участь мешканців у керуванні відходами у громаді;
• сприяє формуванню серед населення екологічної свідомості та звичок, може дещо нівелювати негативні споживацькі звички;
• стимулює діяльність волонтерів та неприбуткових організацій, які організовують та сприяють цьому процесу. Вони можуть проводити навчальні заходи, просвітницькі кампанії та сприяти залученню більш широкої громадськості до екологічних ініціатив;
• може створювати додаткові робочі місця.

Впровадження системи роздільного збирання побутових відходів, у якій збирається не менше, ніж 5 ключових потоків матеріалів, є обов’язковим критерієм у здобутті сертифікату zero waste. Показники збільшення обсягу зібраних і перероблених побутових відходів є одними з ключових.